Лезгини (самоназваніє — лезгияр), народ, що компактно живе переважно в південно-східній частині Дагестанської АССР і суміжних районах Азербайджанської РСР. У дореволюційній літературі Л. незрідка помилково називали все гористе населення Дагестану. Загальна чисельність Л. до СРСР — 324 тис. чоловік (1970, перепис), у тому числі в Дагестанській АССР — 162,7 тис. чоловік, в Азербайджанській РСР — 137 тис. чоловік. Говорять на лезгинській мові, багато також на азербайджанській і російській мовах. Віруючі — мусульмане-сунніти. Л. — один з корінних народів Дагестану. У античних джерелах згадується народ леги, що жив на Східному Кавказі. У арабських джерелах 9—10 вв.(століття) є відомості про царство лакзов в Південному Дагестані. До 19 ст Л. не складали єдиного політичного цілого. Вони переважно входили в невеликі об'єднання незалежних сільських общин — «вольні суспільства», а частина — феодальні утворення Азербайджану (Кубинське, Дербентськоє і ін. ханства). Основу господарства сучасних Л. складають землеробство, садівництво і тваринництво. Частина Л. зайнята в промисловості. За роки Радянської влади виросла національна інтелігенція, розвиваються національна художня література, театр.(театральний) мистецтво.
