Лебрен (Lebrun) Понс Подіни Екушар (Ecouchard), Лебрен-Піндар (11.8.1729, Париж, — 31.8.1807, там же), що прозвав, французький поет, член Французької академії (1803). Розвиваючи традиції поезії Ф. де Малерба і Ж. Б. Руссо, Л. написав «Оду на лихо в Лісабоне» (1755), «Оду Бюффону», «Оду Вольтеру» і ін., елегії і епіграми, в яких виражена антифеодальна спрямованість поета, ще більш збільшена перед Великою французькою революцією (ода «Королі», 1783; «Міркування у віршах з нагоди зборів нотаблей», 1787). В кінці 18 ст Л. став поетом революційного табору («Республіканські оди французькому народові», видавництво 1793; «Ода французам»). Пізніше за Л. співчутливо відносився до антифеодальних сторін політики Наполеона Бонапарта («Національна ода»). У Росії поезію Л. цінували А. Н. Радіщев декабристи, А. С. Пушкін. Вірші Л. перекладали російською мовою До. Н. Батюшков, П. А. Вяземський, І. І. Дмітрієв і мн.(багато) ін.
Соч.: Ceuvres, t. 1—4, P., 1811; Ceuvres choisies, t. 1—2, P., 1821; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Епіграми], в кн.: французькі вірші в переведенні російських поетів XIX—XX вв.(століття), М., 1969.
Літ.: Томашевський Би. Ст, Пушкін і Франція, Л., 1960; Веліковський С., Одописець цивільного натхнення (Лебрен-Піндар), в його кн.: Поети французьких революцій 1789—1848. М., 1963; Sainte-beuve Ch.-Aug., Ceuvres, [t.] 1, P., 1949.
