Лащенко Петро Миколайович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Лащенко Петро Миколайович

Лащенко Петро Миколайович [р. 6(19) .12.1910, Турья, нині Щорського району Чернігівської області], радянський воєначальник, генерал армії (1968), Герою Радянського Союза (16.10.1943). Член КПРС з 1931. Народився в сім'ї селянина. У Радянській Армії з 1930. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1940) і Військової академії Генштабу (1951). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 брав участь в боях на Південному, Західному, Воронежському, Центральному і 1-м-код Українському фронтах на штабних (у штабах корпусу і армії) і командних (командир стрілецької дивізії) посадах. У липні 1944 важко поранений. У 1959—64 1-й заступник командувача військами Київського і Прікарпатського військових округів, з липня 1964 командувач військами Прікарпатського військового округу. З грудня 1968 1-й заступник головнокомандуючого Сухопутними військами. Депутат Верховної Ради СРСР 7—8-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора орденами Суворова і Богдана Хмельницького 2-ої міри, Вітчизняної війни 1-ої міри, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора і медалями.

П. Н. Лащенко.