Лаурістін Іоханнес (літературний псевдонім — Юхан Мадарік) [29.10(10.11) .1899, Талін, — 28. 8.1941, там же], радянський державний і партійний діяч, естонський письменник. Член Комуністичної партії з травня 1917. Народився в робочій сім'ї. Революційну діяльність почав в 1917, будучи робочим на заводі в Таліні. У 1922 член Центральної ради профспілок Естонії, член ЦК КСМ Естонії. У 1922—23 редактор газети «Таллінський робітник» — органу лівих профспілок. У 1923—38 знаходився у в'язниці. У 1923 вибраний депутатом в 2-і Державні збори Естонії, але буржуазна більшість зборів відмовилися звільнити його з висновку. У 1938—40 член ЦК КП Естонії. Після відновлення Радянської влади в Естонії (липень 1940) перший голова СНК(Рада Народних Комісарів) Естонською РСР; секретар ЦК КП(б) Е. Погиб при обороні Таліну під час Великої Вітчизняної війни 1941—45.
Л. — автор ряду робіт по історії революційного руху в Естонії. Рукопис першого романа «Розвінчувачі», написаного у в'язниці, таємно переправлена до Ленінграда і видана в 1929. Роман «Республіка» не закінчений; частина 1-я видана в Таліні в 1941, частини 2-я і 4-я видані в 1953; у російському переведенні — в Москві в 1957. Нагороджений орденом Леніна (посмертно, 1946).
Соч.: Vabariik. Riigikukutajad, Tallinn 1970.
Літ.: Ківі До., І. Лаурістін-Мадарік — видатний естонський пролетарський письменник, в кн.: Про естонську літературу, Талін, 1956; Rudnev D., Johannes Lauristin, Tallinn, 1962.
