Ларса (сучасне городище Сенкере, Ірак), древнє місто в південній Месопотамії. Археологічне вивчення було почате в 1854 англійським дипломатом В. Лофтусом; нині розкопки Л. ведуться французькою експедицією А. Парро. Судячи по матеріалах розкопок, Л. проіснувала більше 2000 років, з раннедінастічеського часу (2700—2325 до н.е.(наша ера)) по нововавілонський період (626—538 до н.е.(наша ера)), до якого відноситься останнє відоме письмова згадка про Л. У 1932 до н.е.(наша ера) при царі Гунгунуме Л. стала центром царства, заснованого аморейськой династією. Найвищої могутності досягла в 19—18 вв.(століття) до н.е.(наша ера), коли престол захопила інша аморейськая династія, що перетворила Л. у столицю створеного нею обширної держави. Останній цар цієї династії Рім-Син I був переможений в 1762 вавілонським царем Хаммурапі, і Л. увійшла до складу Вавілонії. При синові Хаммурапі в Л. підняв повстання Рім-Син II, при придушенні його близько 1739 до н.е.(наша ера) місто було зруйноване вавілонянами, пізніше відновлений, але втратив своє минуле значення. Від часу розквіту Л. дійшли пам'ятники матеріальної культури і великий документальний матеріал, що включає адміністративні документи, ділові контракти і приватне листування.
Літ.: Jean Ch. F., Larsa, d''aprés les textes cunéiformes 2187 á 1901, P.; 1931; Leemans W. F., Legal and economic records from the kingdom of Larsa, Leiden, 1954; Walter S. D., Waters from Larsa, «Journal of Near Eastern studies», 1970, v. 4.
