Ланка в сільському господарстві СРСР, невеликий за чисельністю первинний трудовий колектив у складі виробничої бригади, відділення, виробничої ділянки, ферми, цеху, який на основі кооперації і розподілу праці виконує своїми силами на закріпленій ділянці основні види робіт. З. вперше виникли на початку 1930-х рр. при обробітку трудомістких культур (цукровий буряк, овочі і ін.). Особливу популярність в ті роки здобули бурякові ланки п'ятисотенниць, які з гектара посіву отримували 500 і більше центнерів цукрового буряка. Зачинають цього руху були знатні свекловічніци Марія Демченко, Марина Гнатенко і ін. За таким З. в кількості 10—12 чіл. закріплювалося 5—6 га посівів цукрового буряка. У міру впровадження в колгоспи і радгоспи досконалішої техніки і раціональної технології якісно змінювався склад бригад, відділень, а разом з ними і ланок. З. сприяє ліквідації обезлічки, підвищує відповідальність і матеріальну зацікавленість членів З. у поліпшенні результатів виробництва.
Склад З. і ланкових затверджує правління колгоспу (дирекція радгоспу) за уявленням бригадира (керівника, завідувач виробничої ділянки, ферми, цеху). Ланковий працює поряд з ін. членами З. і, крім того, організовує його роботу: розставляє людей, стежить за виконанням розпорядку дня, норм вироблення якістю робіт. За керівництво З. він отримує додаткову оплату у встановлених розмірах. Ланковий безпосередньо підпорядкований бригадирові (керівникові і т.д.). З. будує свою роботу на основі виробничого завдання і технологічної карти.
В рослинництві переважають механізовані З., укомплектовані переважно механізаторами. Діяльність механізованих З. будується на госпрозрахункових початках: їм відводиться земля, виділяється необхідна техніка і складаються госпрозрахункові виробничі завдання. Оплата праці членів З. виробляється відповідно до кількості і якості виробленої продукції.
За своїм профілем механізовані З. підрозділяються на двох основних типів:
1) З., що обробляють одну, рідше дві культури з неспівпадаючими термінами робіт і відносно однорідною технологією, на ділянках землі, що виділяється на час обробітку цих культур. На практиці такі З. зазвичай називаються спеціалізованими (буряківницькі, кукурузоводчеськие, картофельоводчеськие, льноводчеськие, овочівники).
2) З., що обробляють набір польових культур на закріплених за ними на тривалий термін полях, складових повна сівозміна або частина його. Такі З. часто називають комплексними, універсальними або укрупненими.
Залежно від конкретних умов в колгоспах і радгоспах створюються і успішно працюють різні по розмірах площі, кількості механізаторів і набору техніки механізовані З., що обробляють одну або декілька з.-х.(сільськогосподарський) культур.
