Ландскнехт (йому. Landsknecht, від Land — країна і Knecht — батрак, солдат), німецька наймана піхота в 15—17 вв.(століття), що була на службу з власною зброєю. Батьківщиною Л. була Швабія (Південна Німеччина), де спочатку Л. називалися найманці з власної країни, на відміну від найманців іноземців. З 16 ст Л. наймалися на службу в арміях і інших європейських держав (Франції, Австрії, німецьких і італійських держав, Іспанії і ін.). Наймання здійснювалося на певний термін (від 3 мес до 1 року) і вироблялося особою, що отримала патент від монарха. Полк Л. складався з 10—16 значків (по 400—600 чоловік, у тому числі 50 стрільців-аркебузирів, останні були озброєні довгими списами, алебардами і мечами), які були нижчими тактично-адміністративними підрозділами. У бою Л. діяли крупними масами в зімкнутому будую однією великою чотирикутною колоною. Відрізнялися винятковою жорстокістю, особливо по відношенню до мирного населення, і масовими грабежами зайнятих міст і сіл. Після Тридцятирічної війни 1618—48 у зв'язку з переходом європейських держав до постійних армій Л. припинили своє існування.
