Лакоба Нестор Аполлонович (1.5.1893, с. Лихни, нині Гудаутського району Абхазької АССР, — 28.12.1936, Тбілісі), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1912. Народився в селянській сім'ї. У 1911 виключений з Тбіліської духовної семінарії за революційну пропаганду. Вів партійну роботу в Аджарії, Абхазії, потім на Північному Кавказі. У травні 1917 делегат 1-го Кавказького краєвого з'їзду Рад. У 1918 один 113 керівників повстання проти грузинського меншовицького уряду, заступник голови Сухумі ВРК, організатор партизанського загону. В кінці 1918 меншовицьким урядом поміщений у в'язницю в Сухумі, навесні 1919 висланий за межі Грузії. У 1920 за дорученням Кавказького бюро ЦК РКП(б) керував нелегальною більшовицькою організацією в Батумі, уповноважений Кубано-чорноморського ревкома у справах горців. З березня 1921 заступник голови Ревкома Абхазії, наркомвоєнмор Абхазії. З лютого 1922 голова СНК(Рада Народних Комісарів) Абхазькою АССР, в 1930—36 голова ЦВК(Центральний виконавський комітет) Абхазькою АССР. Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) Грузинської РСР, ЦВК(Центральний виконавський комітет) ЗСФСР, ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР, член бюро ЦК КП(б) Грузії. Делегат 13, 15—17-го з'їздів ВКП(б). Нагороджений орденом Леніна і 2 ін. орденами.
