Лайцен , Лайценс Лінард Петрович [3(15) .11.1883—14.12.1938], латиський письменник. Член КП Латвії з 1929. Народився в сім'ї орендаря в Метумах Яунрозенськой волості. Друкуватися почав в 1904. Учасник Революції 1905—07, піддавався репресіям. Видний організатор легального робочого друку і революційної культури в буржуазній Латвії. З 1932 жив і працював в СРСР. Творчість Л. пройнято ідеями революційної боротьби, ненавистю до капіталізму. Автор збірок віршів: «Караван» (1920), «Хо-тай» (1922), «Семафор» (1924), «Берлін» (1924), «Азіат» (1929); збірок розповідей «Виправдані» (1921), «Прекрасна Італія» (1925), «Камери» (1929). Роман «Волаючі корпуси» (1930) — один з кращих творів латиської революційної літератури, що викриває тюремний режим буржуазної держави.
Соч.: Raksti, sëj. 1—9, Riga, 1958—60; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—4, Л., 1929—1930; Собр. соч.(вигадування), т. 1—5, М-код.—Л., 1931—34; Емігрант, Роман. [Вступ. ст. Ю. Розенблюма], М., 1967.
Літ.: Äbola М., Linards Laicens, в кн.: Latviešu_literatüras vësture, sëj. 5, Riga, 1959; Tabüns Ст, Linards Laicens, Riga, 1972.
