Лазо Сергій Георгійович [23.2(7.3) .1894, Пятри, нині с. Лазо Оргєєвського району Молдавської РСР, — травень 1920, станція Муравьево-амурська, нині станція Лазо Приморського краю], герой Громадянської війни 1918—20. Член Комуністичної партії з 1918. Вчився в Петербурзькому технологічному інституті, потім на фізико-математичному факультеті Московського університету брав участь в роботі революційно студентських кружків. У липні 1916 мобілізований в армію закінчив Алексєєвськоє піхотне училище в Москві. У грудні 1916 в чині прапорщика призначений в 15-й Сибірський запасний піхотний полк до Красноярська, член організації лівих есерів-інтернаціоналістів. Вів революційну роботу серед солдатів. У березні 1917 член полкового комітетата, голова солдатської секції Ради. У жовтні 1917 делегат 1-го Всесибірського з'їзду Рад. У грудні 1917 брав участь в придушенні контрреволюційного заколоту в Іркутську, потім призначений начальником гарнізону і військовим комендантом Іркутська. З початку 1918 член Центросибірі, з лютого 1918 командувач військами Забайкальського фронту. Під керівництвом Л. були розгромлені білогвардійські банди Р. М. Семенова. З осені 1918 член підпільного далекосхідного обласного комітету РКП(б) у Владивостоку. З весни 1919 командував партизанськими загонами Примор'я. З грудня 1919 начальник військово-революційного штабу по підготовці повстання в Примор'ї. У ніч на 31 січня 1920 білогвардійська влада в Примор'ї була повалена і Л. був призначений членом РВС(Реввоєнрада) і членом Дальбюро ЦК РКП(б). 4—5 квітня 1920 японські інтервенти захопили владу у Владивостоку і заарештували Л. і ін. членів РВС(Реввоєнрада). В кінці травня Л. і його соратники А. Н. Луцкий і В. М. Сибірцев були вивезені японськими інтервентами з Владивостока і після тортур спалені в паровозній топці.
Соч.: Щоденники і листи, Владивосток, 1959.
Літ.: Сергій Лазо. Спогади і документи. Сб., М., 1938; Лазо О. А., Народний герой С. Лазо, Іркутськ, 1957; До ушанов А. І., С. Р. Лазо, в кн.: Цих днів не замовкне слава, Владивосток, 1966.
