Лазаров Іван (2.10.1890, Карлово, — 4.11.1952, Софія), болгарський скульптор, заслуженого на художника (1952), члена Болгарської АН(Академія наук) (1941). Вчився в художньо-індустріальному училищі в Софії (1907—12) і в АХ(Академія витівок) в Мюнхені (1917—19). Професор (1919—52) і директор (1932—45, з перервами) АХ(Академія витівок) в Софії. Твори Л. (камінь, теракота, дерево) присвячені трудовим людям Болгарії і відрізняються правдивістю і людяністю, цілісністю образів, тонким розумінням національного народного характеру, узагальненістю об'єму («Знову на війну», теракота, 1915, «Розмовляючі селянки», штучний камінь, 1920-і рр., «Робітник», андезит, 1937, «Мийник», андезит, 1946—47 — все в Національній художній галереї, Софія).
Соч.: Іван Лазарев за ізкуството. С'ст. Д. Лазарева [Софія, 1967].
