Лазаревський Олександр Матвєєвіч [8(20) .6.1834, с. Гирівци, нині Шевченково Конотопського району Сумської області, — 31.3(13.4) .1902, Київ], український історик. У 1858 закінчив Петербурзький університет. Служив в судових установах на Україні. Був знайомий з Т. Г. Шевченко і під його впливом захопився просвітою. Проте надалі зайняв буржуазно-ліберальні позиції. У роботах «Малоруські посполиті селяни (1648—1783)» (1866), «Нариси з побуту Малоросії 18 в.» (1871—73), «Нариси малоруських прізвищ» (1875—76), «Люди Старої Малоросії» (1882—88), «Опис старої Малоросії» (т. 1—3, 1888—1902) і ін. детально освітлює історія феодального землеволодіння і закріпачення селян на Лівобережній Україні. Всупереч буржуазно-націоналістичній теорії про безкласовість українського народу, Л. довів, що кріпацтво на Україні було не лише результатом царського законодавства, але і слідством внутрішнього соціально-економічного розвитку країни. Опублікований Л. архівний матеріал представляє значну цінність у зв'язку з тим, що багато оригіналів не збереглися. У роботах «Павло Полуботок» (1880), «Нотатки про Мазепу» (1898) і ін. Л. виступав і з прямою критикою буржуазно-націоналістичних концепцій історії України.
