Лажечников Іван Іванович [14(25) .9.1792, Коломна, — 26.6(8.7) .1869, Москва], російський письменник. Народився в купецькій сім'ї. Здобув різносторонню домашню освіту. У 1813—15 був в армії, що діяла (автор «Похідних записок російського офіцера», окреме видання 1820). Л. — один з піонерів російського історичного романа. Великий успіх мав його перший роман «Останній Новік» (1831—33) — з епохи почала 18 ст Краще проїзв.(твір) Л. — «Крижаний будинок» (1835), в якому, зокрема, показано свавілля тимчасового виконавця Е. Бірона . відвернуто-романтичне трактування автором деяких історичних осіб (особливо А. П. Волинського ) завдало збитку художності романа, проте неприйняття «біроновщини» було виражене в нім настільки сильно, а багато деталей обстановки минулого передані так достовірно, що це дало підставу В. Г. Белінському віднести «Крижаний будинок» до «...однім з найчудовіших явищ в російській літературі...» (Полн. собр. соч.(вигадування), т. 3, 1953, с. 18). Позитивно оцінив він і роман «Басурманів» (1838). Пізніші романи Л. значно нижче по своєму художньому рівню. Л. також автор трьох історичних драм у віршах, у тому числі драми «Опричник» (1843, опублікована 1859), покладеною в основу лібретто однойменної опери П. І. Чайковського.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—12, СП(Збори постанов) Би — М., 1899—1900; Соч., т. 1—2, М., 1963.
Літ.: Нечаєва ст С., І. І. Лажечников, Пенза, 1945; Петров С. М., Російський історичний роман XIX ст, М., 1964; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
