Лавренко Євгеній Михайлович [р. 11(23) .2.1900, Чугуїв, нині Харківською обл.], радянський геоботаник і ботанико-географ, академік АН(Академія наук) СРСР (1968; член-кореспондент 1946). Вчився на природному відділенні Харківського університету (до 1922). У 1921—28 працював в Харківському ботанічному саду, в 1926—29 в Харківському інституті охорони природи, з 1929 — в Харківському з.-х.(сільськогосподарський) інституті (з 1931 проф.); з 1934 — в Ботанічному інституті АН(Академія наук) СРСР. У 1963—73 президент Всесоюзного ботанічного суспільства. Основні праці — по рослинності степів і пустель СРСР, МНР(Монгольська Народна Республіка) і частково КНР(Китайська Народна Республіка) (географія і екологія окремих видів, типологія рослинності, ботаніко-географічні закономірності). Розробив зональне і провінційне розділення степів і пустель Євразії і Північної Африки. Ряд робіт по районуванню картографуванню рослинності (карти світу, окремих материків, СРСР в цілому і його окремих частин) і загальним питанням біогеоценологиі (ввів поняття про фітогеосферу як частину біосфери). Двічі удостоєний премії АН(Академія наук) СРСР ім. В. Л. Комарова (1950, 1963). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни 2-ої міри і медалями.
Соч.: Степи СРСР, в кн.: Рослинність СРСР, т. 2, М. — Л., 1940; Степи Евразіатськой степовий області, їх географія, динаміка і історія, в збірці: Питання ботаніки, т. 1, М. — Л., 1954; Основні межі ботанічної географії пустель Євразії і Північної Африки, М. — Л., 1962.
Літ.: Александрова Ст Д. і Карамишева З. Ст, Е. М. Лавренко (до 70-ліття з дня народження і 50-ліття наукової діяльності), «Ботанічний журнал», 1970, т. 55 № 5, с. 735—61 (список робіт).
