Кіровоградська область, в центральній частині УРСР. Утворена 10 січня 1939. Площа 24,6 тис. км. 2 . Населення 1265 тис. чоловік (1972). В області 21 район, 11 міст, 24 селища міського типа. Центр — м. Кіровоград. До. о. нагороджена орденом Леніна (14 листопада 1958).
Природа . До. о. розташована на правобережжі Дніпра, в південній частині Придніпровської піднесеності з переважанням висот 150—200 м-кодом (найвища — 269 м-код ) . рівнинно-хвиляста поверхня області порізана мережею річкових долин і балок; розчленована збільшується з Ю. на С. і З.-В.(північний схід) Клімат помірно континентальний. Зима м'яка, з частою відлигою. Середня температура січня —5,4, —5,6 °С; мінімальна —35 °С. Літо печеня, середня температура липня 20—21,4 °С; максимальна 40 °С. Опадів близько 450 мм в рік (70% випадає в теплу пору року). Вегетаційний період 200—210 діб. Річки належать до систем Дніпра і Південного Буга. Найбільш значні припливи Дніпра — Тясмін, Інгулец (верхня течія), Цибульник і др.; Південного Буга — Інгул, Синюха, Синіца. У грунтовому покриві переважають чорноземи. У північно-західній частині області зустрічаються потужні і деградовані чорноземи, що чергуються з ділянками оподзоленних чорноземів, сірих і темно сірих оподзоленних лісових грунтів. У південно-східній частині панують чорноземи звичайні среднегумусниє, а на крайньому Ю.-В.(південний схід)— малогумусні. До. о. розташована на стику лісостепової і степової зон. Як лісостепова, так і степова частині області в основному розорані. Ліси і чагарники займають 4,5% територій області; вони представлені як крупними масивами, так і невеликими ділянками з переважанням дуба, граба, ясена, клена, сосни, липи і ін. У долинах річок і на вододілах лісостепової частини є невеликі діброви (в т.ч. «Чорний Ліс» — «Голочанський ліс»). Тваринний світ характеризується представниками степу і лісостепу. Серед них — косуля, дикий кабан, борсук, лисиця, куниця, лось і ін. Найчастіше зустрічаються заєць-русак і гризуни — ховрахи, хом'яки, миші і ін. З птиць поширені горлиці, яструби, дятли, переспівала, качки, рідше — сіра куріпка, кулики, дрохва, орли.
Населення. Основне населення — українці, живуть також російські, білоруси, Молдавія і ін. Середня щільність 51,4 чоловік на 1 км. 2 . Найщільніше заселені (70—80 чоловік на 1 км. 2 ) північно-західні райони (Гайворонський, Ульяновський), найменш (30—35 чоловік) південно-східні райони (Петровський, Устіновський). Міське населення складає 45% (1972). Найбільш значні міста: Кіровоград (201 тис. жителів), Александрія, Знаменка. У зв'язку з будівництвом Кременчуцькою ГЕС(гідроелектростанція) виникло нове місто — Светловодськ (колишній Кремгес).
Господарство. За роки Радянської влади До. о. перетворилася з відсталого аграрного району Півдня Європейської Росії із слаборозвиненою промисловістю (головним чином по переробці з.-х.(сільськогосподарський) сировини) в область з розвиненою промисловістю і багатогалузевим сільським господарством. Валова промислова продукція в 1971 збільшилася в порівнянні з 1940 майже в 5 разів. У 1959 вступила в буд Кременчуцька ГЕС(гідроелектростанція); побудовані ГЕС(гідроелектростанція) на р. Синюха — Краснохуторськая, Новоархангельськая, на р. Південний Буг — Гайворонськая, а також ряд теплових електростанцій (Кіровоградська, Александрійські). У 1971 вироблено електроенергії 2491 млн. квт·ч. Крупні запаси бурого вугілля (Дніпровський басейн), будматеріалів, потужна з.-х.(сільськогосподарський) база створили сприятливі умови для виникнення нових і зростання старих галузей промисловості. Буровугільна промисловість представлена видобутком (Александрійський, Петровський і ін. райони) і переробкою (Байдаковськая і Семеновсько-головковськая фабрики брикетів) вугілля. У 1971 здобуто близько 9 млн. т бурого вугілля; видобуток ведеться в основному відкритим способом. На базі цієї промисловості розвивається хімічна промисловість (завод гірського воску і углещелочних реагентів). У гірській промисловості виділяються видобуток і обробка графіту (родовище Завальевськоє; До. о. дає більше 50% загальносоюзного видобутку), граніту, вогнетривких глин. Значна роль в промисловості належить металообробці і машинобудуванню (особливо з.-х.(сільськогосподарський) машинобудування). Заводи: сільськогосподарських машин «Червона зірка», тракторних гідроагрегатів (водяні і масляні насоси для комбайнових моторів), ремонтний «Укрремтрест», радіодеталей (Кіровоград) підйомно-транспортного устаткування, рудоремонтний, електромеханічний (Александрія), тепловозоремонтний (Гайворон) і ін. Розвивається кольорова металургія, представлена Побугським нікелевим заводом і Светловодськимі заводами чистих металів і твердих сплавів. У харчовій промисловості переважає цукрова (у 1971 вироблено 400 тис. т цукру-піску; побудовані нові цукрові заводи — Долінський, Александрійський, Новоукраїнський). Розвинені борошномельна (Александрія Новоукраїнка), м'ясна (4 м'ясокомбінати), олійництво (комбінат в Кіровограді), сироварна для олійництва, кондитерська і ін. галузі. Є підприємства легкої (швацькі, взуттєві, панчішно-шкарпеткова, шпагато-мотузкова фабрики, шкіряний завод), деревообробної (Знаменський і Кіровоградський меблеві комбінати, Александрійська і Светловодськая меблеві фабрики) промисловості. У ДО. о. — крупні підприємства по виробництву будматеріалів (виробниче об'єднання «Днепроенергостройіндустрія», заводи залізобетонних конструкцій, цегельні).
Основні з.-х.(сільськогосподарський) галузі: землеробство і м'ясомолочне тваринництво. У 1971 було 419 колгоспів і 34 радгоспи. Загалом земельному фонді з.-х.(сільськогосподарський) угіддя займають 84,6% (в т.ч. під ріллею 75,6%, сінокосами 0,7%, пасовищами 6,6%). Посівна площа всіх з.-х.(сільськогосподарський) культур склала 1732 тис. га (1971). Зернові культури займають 906 тис. га (в т.ч. пшениця 482,2 тис., кукурудза 182,3 тис., ячмінь ярової 130,9 тис.), технічні 285,8 тис. га (в т.ч. цукровий буряк фабричний 122,7 тис., соняшник 142,9 тис.). На 1 січня 1972 налічувалося (у тис. голів): великої рогатої худоби 866,4 (в т.ч. корів 344,3), свиней 997,3, овець і кіз 385,7.
Головний вигляд транспорту — железнодорожний. Довжина залізничних ліній складає 704 км. (1971). Найважливіші залізничні магістралі: Київ — Дніпропетровськ (електрифікована), Москва — Одеса (через Помошную), Харків — Котовськ (через Знаменку, Помошную), Київ — Миколаїв (через Хировку, Долінськую), Харків — Миколаїв (через Знаменку), Делійська — Кривий ріг. Залізничні вузли: Знаменка, Помошная, Гайворон і ін. Довжина автомобільних доріг 7,6 тис. км., у тому числі з твердим покриттям 3,4 тис. (1971). Через До. о. проходят автомагістралі: Київ — Одеса, Кіровоград — Миколаїв, Київ — Дніпропетровськ, Харків — Одеса, Полтава — Кишинів. По Дніпру розвинене судноплавство (пристань Светловодськ).
Р. А. Міщенко.
Культурне будівництво і охорона здоров'я. У 1914/15 навчальному році в 825 школах виучувалося 76,3 тис. учнів. У 1971/72 навчальному році в 930 загальноосвітніх школах всіх видів виучувалося 215,6 тис. учнів у 22 професійно-технічних училищах — 10,3 тис. учнів, в 18 середніх спеціальних учбових закладах — 17,5 тис. учнів, в 2 вузах — педагогічному і з.-х.(сільськогосподарський) машинобудування (обидва в Кіровограді) — 9 тис. студентів. У 1971 в 590 дошкільних установах виховувалося 43,9 тис. дітей. Працювали (на 1 січня 1972) 823 масових бібліотеки (9,3 млн. екземплярів книг і журналів), 1010 клубних установ, Кіровоградський обласний краєзнавчий музей з філією — заповідник-музей Карпенко-Карого (І. До. Тобільовіча) «Хутір Надія», 2 театри, 1039 кіноустановок; позашкільні установи — палац піонерів, 31 будинок піонера, 7 станцій юних натуралістів, 7 станцій юних техніків, дитяча екскурсійно-технічна станція, дитячий парк, 16 дитячих спортивних шкіл.
Виходять обласні газети «Кipoвоградська правда» («Кіровоградська правда», з 1918), «Молодій комунар» («Молодий комунар», з 1939) на українському мові. Обласне радіо і телебачення веде передачі на українській і російській мовах по 1 радіо- і 2 телепередачам, а також ретранслює передачі з Києва і Москви. Телецентр в Кіровограді.
До 1 січня 1972 в До. о. було 154 лікарняних установи на 14,0 тис. ліжок (11,1 ліжок на 1000 жителів); працювали 2,6 тис. лікарок (1 лікарка на 490 жителів).
Літ.: Miщенко Р. П., Kipoвоградська область, Київ, 1961; Iльченко I. П., Галюк М. Х., Грунті Kipoвоградської областi Днiпропетровськ, 1969.
