Кінний цирк, старий вигляд циркового мистецтва, в якому більшість номерів пов'язана з показом дресированих коней і наїзництва. Виник з кінних свят, змагань і шкіл верхової їзди. Був основною формою цирку в 18—19 вв.(століття) Традиційний для всіх цирков манеж діаметром 13—14 м-коду породжений До. ц. У мистецтві До. ц. з'єднуються т.з. дресирування на волі (коли дресирувальник віддає наказу коням хлистом, стеком рукою або голосом), вища школа верхової їзди, вольтіжіровка, джигітовка, всі види акробатики, танців, балансування на коні, мімічні сцени, комічні сценки за участю коней (кінна клоунада), пантоміми, в які включаються епізоди з кіньми і ін. У 20 ст в більшості циркових програм кінні номери вже не займають домінуючого положення, але хоч би один такий номер обов'язково є в циркових виставах. Серед найбільших представників російського і радянського До. ц.: Чинізеллі, А. Саламонський, Н. А. Никітін, М. Н. і Д. М. Туганови, Ефімови, Манжелі, Лапіадо, Кантемірови.
Літ.: Ковалів Е., Цирк, М.— Л., 1931: Дмітрієв Ю., Радянський цирк, М., 1963; його ж, Радянський цирк сьогодні, М., 1968.
