Кярнер Яан [15(27) .5.1891, волость Кирепі, нині Тартуського району, — 3.4.1958, Тарту], естонський радянський письменник, заслуженого на письменника Естонській РСР (1946). Народився в селянській сім'ї. У 1911—12 вчився в народному університеті А. Л. Шанявського в Москві. Друкувався з 1908. Перша збірка віршів «Тіні зірок» опублікувала в 1913. У 20-і рр. вийшли книги віршів «Пісні часу» (1921), «Місяць жнив» (1925), роман у віршах «Біанка і Рут» (1923). У 30-і рр. До. виступав як поет-антифашист. Опублікував збірки критичних статей «Листя за вітром» (т. 1—2, 1924—37). Написав роман «Жінка з бідного світу» (1930, 2 видавництва 1954; російське переведення 1966). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 опублікував збірки віршів «Наказ Батьківщини» (1943), «Ненависть, лише ненависть» (1944). У 1946 важко захворів і перервав творчу роботу. Нагороджений орденом «Знак Шани».
Соч.: Valitud teosed kd. 1—2, Tallinn, 1961—65; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране. [Вступ. ст. О. Ургарта], Тал., 1949; Вибране, М., 1961.
Літ.: Ургарт О., Бойова поезія Яана Кярнера, в кн.: Про естонську літературу, Тал., 1956; Нарис історії естонської радянської літератури, М., 1971, с. 141—143.
