Курций (псевдонім; справжнє прізвище Куршинський) Андрій Петрович [19.9(1.10) .1884, Аситськая волость, нині Лієпайського району, — 23.2.1959, Рига], латиський радянський письменник. Закінчив в 1911 Йенський (Німеччина) і в 1913 Казанський університети. Працював лікаркою. Брав участь в політичному житті буржуазної Латвії як член лівої легальної партії незалежних соціалістів. У 1928 піддався арешту. Друкуватися почав з 1908. Один з укладачів «Збірки латиської літератури», видавництво в 1916 під редакцією М. Горького і В. Брюсова. Період найбільш активної літературної діяльності — 20—30-і рр., коли реалістична проза До. (збірка розповідей «Люди — худоба», 1929; повість «Свинопас», 1936; роман «Брами життя», 1938, і ін.) і його поезія (збірки «Утопія», 1925; «Тиша», 1930, і ін.), відмічені художніми пошуками і пройняті критичним відношенням до капіталістичного світу, вплинули на розвиток латиської демократичної літератури. У 1959 опублікував збірку розповідей «Просте життя». Переводив вірші А. С. Пушкіна, Н. А. Некрасова і ін.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Грішниця, Рига, 1960.
Літ.: Latviešu literaturas vesture, sej. 5, Rїga, 1959.
