Кукриникси (псевдонім по перших складах прізвищ), творчий колектив радянських графіків і живописців: Купріянов Михайло Васильович [р. 8(21) .10.1903, Тетюши, нині Татарською АССР], Крилов Порфирій Никітіч [р. 9(22) .8.1902, село Щелкуново, нині Тульської області], Соколів Микола Олександрович [р. 8(21) .7.1903, Москва]. Вчилися в московському Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) е-Вхутєїне (між 1921 і 1929). Дійсні члени АХ(Академія витівок) СРСР (1947), народні художники СРСР (1958). Як художники-сатирики До. зайняли провідне місце в радянському мистецтві і здобули усесвітню популярність. Спільно працюючи з 1924, До. спочатку виконували переважно карикатури на теми з літературного життя. Величезні можливості сатиричного таланту До. оцінив М. Горький, який при зустрічі з ними (1931) порадив ширше охоплювати життя, черпати теми як усередині країни, так і за її межами. Виступаючи з 1925 в газетах і журналах («Правда», «Крокодил» і ін.), До. виробили в тісній співпраці з журналістами нового типа карикатури, відміченого гострою злободенністю, знищує-уїдливим вирішенням теми, шаржованою характерністю типів (серії: «Транспорт», туш, 1933—34; «Про погань», туш, гуаш і ін., 1959—60). Велику роль в патріотичному вихованні радянських людей зіграли карикатури, плакати і «Вікна ТАСС(Телеграфне агентство Радянського Союзу)», створені До. у роки Великої Вітчизняної війни 1941—45, що поєднують в символічно-узагальнених образах убивчий сарказм і героїку («Нещадно розгромимо і знищимо ворога!», 1941). Значною політичною силою володіє і післявоєнна сатира До., що батожить паліїв війни, ворогів світу і соціалізму («Поджідателі війни», туш, 1953—57). За політичні карикатури і плакати До. удостоєні Державної премії СРСР (1942) і Ленінської премії (1965). З початку співдружність До. також багато працюють над шаржем.
З 20-х рр. До. виступають і як ілюстратори, звертаючись до творів літератури з глибоким розумінням особливостей змальовуваної епохи і мови письменника. Діапазон їх творчості в цій області вельми широкий — від гострого графічного гротеску до лірично-живописних образів. Серед ілюстрованих ними творів: «12 стільців» (туш, 1933 і 1967) і «Золоте теля» (туш, кольорова акварель, 1971) Ільфа і Петрова, «Господа Головльови» і ін. твору Салтикова-щедріна (туш, 1939), «Пані з собачкою» і ін. твору Чехова (1940—46; Державна премія СРСР, 1947), «Життя Клима Самгина» (1933), «Хома Гордєєв» (1948—49; Державна премія СРСР, 1950) і «Мати» (1950; Державна премія СРСР, 1951) М. Горького, «Дон Кихот» Сервантеса (1949—52) — все чорна акварель.
В станковому живописі До. також ставлять перед собою завдання великого політичного звучання, творчо розвиваючи традиції російського реалістичного мистецтва і використовуючи інколи окремі прийоми своєї сатиричної графіки. Вони звертаються до історичних сюжетів (серія «Старі господарі», 1936—37, Третьяковськая галерея), викривають фашизм [«Втеча фашистів з Новгорода», 1944—46, Російський музей, Ленінград; «Кінець», 1947—48, Державна премія СРСР, 1949; «Звинувачення (Військові злочинці і їх захисники на Нюрнберзькому процесі)», 1967; обидві — в Третьяковськой галереї], значне місце відводячи і темі героїзму радянських людей під час Великої Вітчизняної війни («Таня», 1942—47, Третьяковськая галерея). Унікальний робочий метод К.: майстра добиваються єдиного, «кукриниксовського» почерку, об'єднуючи особисті дарування в колективному творчому процесі. Індивідуально працюють як портретисти і пейзажисти. Нагороджені орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями. У 1972 П. Н. Крилову, а в 1973 Н. А. Соколову привласнено звання Героя Соціалістичної Праці.
Літ.: Гіркий М., Собр. соч.(вигадування), т, 26, М., 1953, с. 233—35; Демосфенова Р. Л., Кукриникси, М., 1960; Соколова Н. І., Кукриникси, М., 1962.
