Куйбишев Валеріан Володимирович [25.5(6.6) .1888, Омськ, — 25.1.1935, Москва], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1904, в революційному русі з 1903. Народився в сім'ї офіцера. Вчившись в Омському кадетському корпусі, 16-річним хлопцем вступив в Омську організацію РСДРП, прилучившись до більшовиків. Будучи з 1905 студентом Військово-медичної академії в Петербурзі, активно брав участь в діяльності Петербурзької більшовицькій організації. Весной 1906 виключений з академії за участь в студентському страйку; ховаючись від поліції, переїхав до Омська, вибраний членом Омського комітету РСДРП. З 1906 вів революційну роботу в Омську, Каїнське (нині р. Куйбишев Новосибірської області), Томську (член комітету РСДРП, керівник військової організації), Петропавловське (член комітету РСДРП), Барабінське, Петербурзі (у 1914—15 член Петербурзького комітету РСДРП), Вологді, Харкові, Самаре. Вісім разів піддавався арешту і чотири рази був засланий до Східного Сибіру, де продовжував вести революційну роботу. У Нариме в 1910 разом с Я. М. Свердловим створив більшовицьку організацію і партійну школу. У березні 1917 повернувся із заслання в Самару, очолив організацію Самари РСДРП (б), вибраний головою Ради. Делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції РСДРП (б) 1917. У жовтні 1917 один з керівників боротьби за встановлення Радянської влади в Самаре голова Самари ревкома і губкома партії. У роки Громадянської війни 1918—20 один з організаторів і політичний керівників в Червоній Армії. З червня 1918 політкоміссар і член РВС(Реввоєнрада) 1-ій армії, з вересня 1918 політкоміссар і член РВС(Реввоєнрада) 4-ій армії на Східному фронті; одночасно керував партійною організацією Самари. З квітня 1919 член РВС(Реввоєнрада) Південної групи Східного фронту, соратник М. В. Фрунзе по боротьбі з арміями Колчака. З серпня 1919 разом з С. М. Кировим керував обороною Астрахані, член РВС(Реввоєнрада) 11-ої армії і фронту Туркестану, учасник звільнення Середньої Азії від білогвардійців. У жовтні 1919 призначений заступник голови комісії ВЦИК, СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР і ЦК РКП (б) у справах Туркестану. Після Громадянської війни на керівній профспілковій і господарській роботі. У грудні 1920 вибраний членом Президії ВЦСПС, керував економічним відділом. З квітня 1921 член Презідіума ВСНХ(Вища рада народного господарства) і з листопада начальник Главелектро; керував практичним здійсненням плану ГОЕЛРО. У 1923—26 нарком РКИ, заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) і СТО(Рада праці і оборони). З 1926 голова ВСНХ(Вища рада народного господарства). З листопада 1930 голова Держплану СРСР, одночасно заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) і СТО(Рада праці і оборони); безпосередньо брав участь в складанні народно-господарських планів 1-ої і 2-ої п'ятирічок. З лютого 1934 голова Комісії радянського контролю, з травня 1934 1-й заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) і СТО(Рада праці і оборони). Один з ініціаторів 1-го видання БСЕ, член Головної редакції. Делегат 7,8,12—17-го з'їздів партії. На 10-м-коді з'їзді РКП (б) вибраний кандидатом в члени ЦК партії, на 11-м-коді з'їзді член ЦК РКП (б), в квітні 1922 секретарем ЦК РКП (б). На 12-м-коді з'їзді вибраний членом ЦКК(Центральна контрольна комісія), був головою ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКИ (1923—26). На 15—17-м-коді з'їздах партії обирався членом ЦК ВКП (б); з 1927 член Політбюро ЦК ВКП (б). Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Соч.: Ізбр. проїзв.(твір), М., 1958.
Літ.: Березов П., Ст Ст Куйбишев, М., 1958; В. В. Куйбишев — видатний пролетарський революціонер і мислитель. Ст.(Старий), спогади, документи, Томськ, 1963; Дубінський-мухадзе І. М., Куйбишев [1888—1935], М., 1971.
