Кропива Кондрат (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Кондрат Кондратьевіч Атраховіч) [р. 22.2(5.3) .1896, село Низький, нині Узденського району Мінської області], білоруський радянський письменник, народний письменник БССР (1956), академік (1950) і віце-президент (з 1956) АН(Академія наук) БССР. Член КПРС з 1941. Народився в селянській сім'ї. У 1915 мобілізований в царську армію. У 1920 вступив в Червону Армію (служив до 1923), брав участь в визвольному поході до Західної Білорусії (1939), в боях з белофіннамі і у Великій Вітчизняній війні 1941—45. Закінчив педагогічний факультет Білоруського університету ним. В. І. Леніна (1930). Літературну діяльність почав в 1922. Творчість До. зіграло важливу роль в розвитку сатиричних жанрів в білоруській радянській літературі. Автор багаточисельних байок, віршів, поем, розповідей (збірки «Кропива», 1925, «Байки», 1927, «люди-сусіди», 1928, «Живі явища» 1930, і ін.), романа «Медведічи» (книга 1, 1932). До. багато і плідно працює в драматургії; йому належать: героїчна драма «Партизани» (1937), комедія «Хто сміється останнім» (1939; Державна премія СРСР, 1941), п'єси «З народом» (1948), «Люди і дияволи» (1958) і ін. Післявоєнному мирному будівництву присвячені комедії «Співають жайворонки» (1950; Державна премія СРСР, 1951) і «Зацікавлена особа» (1953). Актуальні зі своєї тематики, твори До. гостросюжетні, насищени живим народним гумором. Відомий також як перекладач російської і зарубіжної класики. Книги і п'єси До. переведені на багато мов народів СРСР і зарубіжних країн. Депутат Верховної Ради БССР 2—8-го скликань. Державна премія СРСР (1971) за участь в комплексі робіт по білоруській лінгвогеографії. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Збор твораў, т. 1—4 Miнськ, 1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибрані драми, М., 1953; Вибрані байки, М., 1969.
Літ.: Семяновiч А. А., Кандрат Крапiва, в кн.: Гicтория беларуськай савецкай лiтаратури, т. 1, Miнськ, 1964; Казека Я., Кондрат Кропива. Крітіко-біографічній нарис, М., 1967; Бугаєў Дз., Зброяй сатири, зброяйпрауди, Miнськ, 1971.
