Кримські походи 1687 і 1689, військові походи російських військ проти Кримського ханства . Уклавши «Вічний мір»1686 з Польщею, Росія вступила в коаліцію держав («Священна ліга» — Австрія, Венеція і Мова Посполіта), що боролися проти агресії султанської Туреччини і її васала — Кримського ханства. У травні 1687 російське військо (близько 100 тис. чоловік) на чолі з князем В. В. Голіциним виступило з України; разом з російськими військами в поході брали участь донські і запорізькі козаки. Коли російське військо перейшло р. Кінські Води, кримські татари підпалили степ, позбавивши його підніжного корму для коней; 17 червня було прийнято рішення про повернення на Україну. На вимогу козачої старшини, підтриманому Голіциним, російський уряд змістив гетьмана І. С. Самойловіча, що негативно відносився до війни з Туреччиною і Кримом, і на його місце поставило І. С. Мазепу . У 1688 почалася підготовка до нового походу на Ю. Речь Посполіта вступила в переговори з Туреччиною про світ і головний тягар війни ліг на Росію. Ранньою навесні 1689 російське військо (близько 150 тис. чоловік) рушило на Ю. 15 травня в урочищі Зелена Долина стався жорстокий бій із загонами кримського хана, напад яких був відбитий. 20 травня російське військо підійшло до фортеці Перекоп, проте зважаючи на несприятливе співвідношення сил відмовилося від її облоги і 21 травня почало відхід. До. п. 1687 і 1689 відвернули сили турок і кримських татар, чим надали допомогу союзникам Росії. Але походи не вирішили завдання забезпечення південних кордонів Росії, а їх невдалий результат з'явився одній з причин падіння уряду Софьі Олексіївни — Голіцина.
Літ.: Солов'їв С. М., Історія Росії з прадавніх часів, кн. 7, М., 1962; Голіцин Н. С., Російська військова історія, ч. 2, СП(Збори постанов) Би, 1878; Белов М. І., До історії дипломатичних стосунків Росії під час кримських походів (1686—1689 рр.), «Уч. зап.(західний) БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Серія історичних наук», 1949 № 112, ст 14.
