кримсько-татарська мова, мова татар, що жили до 1944 в Криму і що проживають в основному на території Узбецької РСР. Відноситься до кипчакськой групи тюркських мов. Виділяються 3 діалекти: північний (степовий), середній і південний (відповідно до минулого розселення кримських татар); останній випробував сильний вплив турецької мови. Деякі особливості До.-т. я.: 1) відпадання початкового і кінцевого «» (ава замість » і «бізі"); 4) негативна форма майбутнього часу 1-го обличчя однини на -мам/-мем (язмам — «я не напишу»). Історично До.-т. я. сходить до епохи розпаду Золотої Орди (почало 15 ст). Старі пам'ятники До.-т. я. відносяться до 17 ст Ядро сучасної літератури До.-т. я. складають говори, що вирушають корінням в куманський (половецький) мову. До.-т. я. до 1929 користувався арабським листом, до 1938 — латинізованим, а з 1938 — російською графікою.
Літ.: Заатов О. Повний російсько-татарський словник, Сімферополь, 1906; Самойловіч А., Досвід короткої кримсько-татарської граматики, П., 1916; Севортян Е. Ст, кримсько-татарська мова, в кн.: Мови народів СРСР, т. 2, М., 1966.
