Крашевський (Kraszewski) Юзеф Ігнаци (28.7.1812, Варшава, — 19.3.1887, Женева), польський письменник. З шляхетськой сім'ї. У 1829—30 вчився у Вільнюському університеті. За участь в таємному патріотичному кружку був поміщений у в'язницю (1830—32). У 1863 вигнаний з Росії, жив в Дрездене (до 1884). Протягом всього життя вів активну видавничу і публіцистичну діяльність. Друкувався з 1830. У творчій еволюції прошел дорога від романтизму до реалізму. Літераурноє спадщина До. — близько 600 тт. (проза, поезія, драматургія, літераурно-крітічні і публіцистичні статті, праці по історії, філософії і т. д.). У історію літератури увійшов як крупний романіст. З історичних романів До. особливо коштовний цикл про історію Польщі (29 романів в 78 тт.; створений в 1876—87): художньо найбільш досконалі «Графиня Козель» (1874), «Брюль» (1875), «Старе віддання» (1876) і деякі ін. т.з. «селянські» романи До. («Ульяна», 1843 «Остап Бондарчук», 1847, і ін.) присвячені наболілим проблемам кріпака сіла. Серед соціальних романів на сучасні теми виділяються «Чарівний ліхтар» (1843—44) і «Morituri» (1874—1875). Класики польського реалізму бачили в До. свого передвісника і наставника.
Соч.: Cykl powieści historycznych, t. 1—29, Warsz., 1958—63: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), кн. 1—52, СП(Збори постанов) Би, 1915; Старе віддання М., 1956; Повести, М., 1956.
Літ.: Боровський Ст Ст, І. І. Крашевський, в його кн.: Літературно-критичні статті, М., 1956; Ліпатов А. Ст, Юзеф Ігнаций Крашевський, в кн.: Історія польської літератури, т. 1, М., 1968; Józef Ignacy Kraszewski, в кн.: Bibliografia literatury polskiej. Nowy Korbut, t. 12, Warsz., 1966.
