Крастинь, Крастіньш Ян Петрович [р. 4(16) .8.1890, Рига], радянський історик, академік АН(Академія наук) Латвійською РСР (1951). З робітників. У революційному русі з 1905. Член Комуністичної партії з 1912. У квітні 1916 арештований і в січні 1917 засуджений до довічного заслання до Сибіру. Звільнений в дні Лютневої революції 1917. У 1918, переслідуваний німецькими окупантами, виїхав до Радянської Росії. У 1918—23 співробітник органів ЧК, в 1923—27 на партійній роботі. У 1930 закінчив інститут червоної професури в Москві. У 1930—33 працював у Виконкомі Комінтерну, 1933—40 в Міжнародному аграрному інституті, в 1940—50 в інституті історії АН(Академія наук) СРСР. З 1950 старший науковий співробітник, завідувач сектором нової і новітньої історії інституту історії АН(Академія наук) Латвійською РСР. Основні праці по історії революційного і національно-визвольного руху в Латвії (в т.ч. «Історії Латвійської РСР», т. 2 1954), укладач і відповідальний редактор багатьох збірок документів. У 1952 присуджена Державна премія СРСР за монографію (у русявий.(російський) пер.(переведення) «Революція 1905—1907 рр. в Латвії», 1952); у 1970 — Державна премія Латвійської РСР за книгу «Нариси економічної історії Латвії (1900—1917)». Нагороджений орденом Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: революційна боротьба селян в Росії в роки імперіалістичної війни (1914—1916 рр.), М., 1932; Радянська Латвія в 1919 р., Рига, 1957; До питання про младолатишськом рух, в сб.(збірка): Проти ідеалізації младолатишського руху, Рига, 1960.
