Красицкий (Krasicki) Ігнаци (3.2.1735, Дубецко, Жешув, — 14.3.1801, Берлін), польський поет. Із збіднілої графської сім'ї. Був королівським капеланом. З 1766 єпископ Вармії, з 1795 гнезненський архієпископ. Один із засновників суспільства друзів науки у Варшаві (1800). Здобули популярність комічні поеми К.: «Мишєїда» (1775), що пародіювала середньовічні хроніки і що зачіпала попутно політичні вдачі феодальної Польщі; «Монахомахия» (1778 опублікована анонімно), де зло висміювалося життя чернецтва. У віршованому циклі «Сатири» (1779, доп. видавництво 1784) роздяглися вдачі шляхти. Викривальні тенденції характерні і для байок До., що блищать дотепністю, жвавістю діалогу, легкістю вірша. До. — автор першого польського романа нового часу «Пригоди Міколая Досьвядчиньського...» (1776), що змальовував пороки польської дійсності, ставив проблему виховання дворян, заснованого на вимогах розуму. Образ «ідеального» шляхтича створений в нравоопісательно-дідактічному романі «Пан Подстолій...» (кн. 1, 1778; кн. 2, 1784; кн. 3, видавництво 1803). До. — автор трактату у віршах «Про вірш і поетів» (видавництво 1803), енциклопедії «Збори необхідних відомостей» (т. 1—2, 1781). Найбільший письменник епохи Освіти, До. багато зробив для становлення реалістичної польської сатири, для розвитку літературної мови.
Соч.: Pisma wybrane, t. 1—4, Warsz., 1954; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), М., 1951.
Літ.: Булаховськая Ю. Л., Ліпатов А. Ст, Ігнаций Красицкий, в кн.: Історія польської літератури, т. 1, М., 1968; Wojciechowski До., I. Krasicki, 2 wyd., Lw., 1922; Piszczkowski М., Ignacy Krasicki, Kr., [1969].
