Кошут (Kossuth) Лайош (19.9.1802, Монок, комітат Земплен, — 20.3.1894, Турін), політичний і державний діяч Угорщини. Народився в небагатій дворянській сім'ї; по професії адвокат. У 1841—44 видавав газету «Пешті хирлап» («Pesti Hirlap»), що виступала проти абсолютистського гніту Габсбургов. Очолював опозиційне крило що відкрився 12 листопада 1847 в р. Пожонь (Братислава) Державних зборів. 3 березня 1848, виступаючи на засіданні Державних зборів з програмною мовою, запропонував направити австрійському імператорові Фердинанду I (він же угорський король Фердинанд V) петицію з вимогою введення конституції, створення незалежного угорського уряду, відповідального перед парламентом, встановлення цивільних свобод. Після повстання в Пеште 15 березня 1848, що з'явився початком Революції 1848—49 в Угорщині, До. очолив делегацію, направлену Державними зборами до імператора для передачі петиції про реформи. У березні — вересні 1848 входив як міністр фінансів в перший угорський уряд Л. Баттяні. У липні 1848 вибраний депутатом Державних зборів, скликаних в Пеште. Був ініціатором створення угорської національної армії. У серпні — вересні 1848 об'їздив деякі райони Угорщини, закликаючи селян взяти участь в захисті батьківщини. У вересні очолив Комітет захисту батьківщини, якому 8 жовтня 1848 парламент передав функції уряду; виступав прибічником боротьби з Габсбургамі в союзі з австрійськими демократами. До. — ініціатор публікації Декларації незалежності (14 квітня 1849), вів боротьбу з так званою Партією світу, що закликала до угоди з Габсбургамі. 2 травня 1849 вибраний верховним правителем Угорщини. Не дивлячись на непримиренність до Габсбургам в питанні про національній незалежності Угорщини, До. — виразник інтересів среднепоместного дворянства, проявляв непослідовність і коливання в селянських, національних і ін. кардинальних питаннях, підтримував політику репресій угорського революційного уряду проти селянських рухів, був прибічником мадьярізациі національних областей Угорщини. 11 серпня 1849 передав владу головнокомандуючому угорської національної армії А. Гергею і емігрував. Австрійський уряд заочно засудив До. до смерті. Проживаючи в 1852—1859 у Великобританії, До. зустрічався з А. І. Герценом, з яким знаходився в дружніх взаєминах. У 1859 виступив ініціатором створення угорського легіону у військах Дж. Гарібальді. У 1867 відмовився повернутися до Угорщини по амністії. До. — видний представник антифеодальної течії в угорській економічній думці. У Угорській Народній Республіці заснована Державна премія імені До.
Соч.: Összes munkái, t. 1—6, 11—15, Bdpst, 1948—66.
Літ.: Маркс До.., Кошут і Луї-Наполеон, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13; Енгельс Ф., Боротьба в Угорщині, там же, т. 6. Див. також літ.(літературний) при ст. Революція 1848—49 в Угорщині .
