Коцюба Іван Антонович [24.9(6.10) .1881, м. Носовка, біля Ніжина, — 29.12.1952, Київ], український радянський драматург, заслуженого на діяча мистецтв УРСР (1950). У 1903 закінчив юридичний факультет Київського університету. Драматична казка «Пісня в келиху» на теми середньовіччя (російське переведення 1910, постановка 1926, видання 1956) пройнята вірою в благотворну владу поезії над людським серцем. У драмі «Діамантове жорно» (1927), в драматичній поемі «Свадьба Свічки» (1931) оспівані духовна краса і мужність народу-борця. Феєрія «Марко в пеклу» (постановка 1928) затверджує героїку революції. У філософській комедії «Годинникар і курка» (або «Майстри часу», опублікована 1934) борці за революційне перетворення світу виступають як справжні «майстри часу», що уміють використовувати його для творчої діяльності. У ряді п'єс на сучасні теми («Підеш — не повернешся», 1936, «Ім'я», 1937, «Іспит по анатомії», 1940, «Нічна тривога», 1943, і ін.) До. виступив проти міщанської обмеженості, за високі ідеали комуністичної моралі, за довіру до людини, виховання в нім громадянського обов'язку. Автор драматичної поеми «Ярослав Мудрий» (1946, поставлена в Харківському драматичному театрі ним. Т. Р. Шевченка; Державна премія СРСР, 1948), драми «Істина» (1947) і драматичної поеми «Пророк» (1948, опублікована посмертно). Нагороджений 2 орденами і медаллю.
Соч: Твори, т.1—3, До.. 1956; Ярослав Мудрій. — Свiччине весiлля, До., 1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Історичні драми, М., 1954.
Літ.: Старінкевіч Є., Драматургiя Iвана Коцюби, До., 1947; Андрiaнова Н. М., Iван Коцюба. [1881—1952], До., 1963.
