Кохановський (Kochanowski) Ян (1530, Сицина, поблизу Радома, — 22.8.1584, Люблін), польський поет. З сім'ї среднепоместного шляхтича. З 1544 вчився в Краківському, потім Кенігсбергськом і Падуанськом університетах. Ранні твори До. 50-х рр. (елегії, епіграми і т. д.) написані переважно на латинській мові, до якої він звертався і пізніше; його творчість зрілої пори зіграла велику роль в затвердженні патріотичної громадянськості і рідної мови в польській поезії (поеми «Згода», видавництво 1564, «Сатир», близько 1564, «Прапор», 1569, і ін.). «Фрашки» (кн. 1—3, видавництво 1584) — збори коротких віршів переважно жартівливого (інколи фривольного) і моралізаторсько-філософського вмісту — відобразили життєві спостереження поета, переважно періоду його придворної служби (мав титул королівського секретаря). «Пісні» (кн. 1—2, видавництво 1586), написані після 1570, коли До. усамітнився в своєму маєтку Чарноляс відрізнялися глибокою щирістю, світлим ліризмом, поетизацією сільської повсякденності, родинних радощів, філософською рефлексією. Велике значення для розвитку літературної мови і вірша мало перекладення До. «Псалмів Давида» (1578). У трагедії «Відмова грецьким послам» (1578) До. з'єднав античні драматургічні прийоми і сюжети з постановкою актуальних політичних питань. На смерть дочки До. написав «Трени» (1580) — надгробні плачі, що виразили глибину людського горівши і болісні роздуми про долю людини і закони буття. Найбільший представник літератури епохи Відродження, До. зробив істотний вплив на розвиток польської поезії.
Соч.: Dzieła polskie, 4 wyd., Warsz., 1960; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), М.— Л. 1960; Лірика, М., 1970.
Літ.: Разумовськая Л. Ст, Стахєєв Би. Ф., Ян Кохановський, в кн.: Історія польської літератури т. 1, М., 1968, Rytel J., Jan Kochanowski, Warsz., 1967.
