Которськоє повстання 1918, Каттарськоє повстання, революційне повстання матросів австро-угорського флоту в Которе 1—3 лютого 1918. Почалося на крейсері «Санкт-Георг», на якому матроси, натхненні ідеями Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, підняли червоний прапор. До повсталого крейсера приєдналися екіпажі 40 судів, що знаходилися в Которськой бухті (близько 6 тис. матросів — хорватів, словенських, чехів, угорців і ін.) робітники порту. На судах були створені ревкоми. Головні вимоги повсталих — негайне укладення миру на основі пропозицій уряду Радянської Росії і праві націй на самовизначення. Сконцентрувавши війська і перекинувши підводні човни з Пули, австро-угорське командування (адмірал М. Хорті і ін.) подавило повстання. Близько 800 чоловік було арештовано, керівники повстання Ф. Раш, А. Грабар, М. Брнічевіч, Е. Шишгоріч розстріляні.
Літ.: Veselý J., Povstání v Boce Kotorské, 2 vyd., Praha, 1959; Stulli B., Ustanak mornara u Boki Kotorskoj, Split, 1959.
