Костумбрізм
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Костумбрізм

Костумбрізм (ісп. costumbrismo, від costumbre — вдача, звичай), напрям в літературі і образотворчому мистецтві Іспанії і Латинської Америки 19 ст Народившись з інтересу романтиків до народного побуту, До. з'явився поворотом до реалістичного зображення дійсності. До. виражав підйом національної самосвідомості, прагнення передати особливості життя народу, незрідка з ідеалізацією патріархальних вдач і звичаїв. У літературі До. розробляв переважно жанр нарису, але отримав вираження і в романі, драматургії, поезії. Попередником іспанського До. був С. Міньяно (1799—1845), автор острокрітічеських нарисів «Листа простодушного ледаря» (1820). Твердження До. у Іспанії пов'язано з іменами Р. Месонеро Романоса (1803—82), М. Х. де Ларри (1809—1837) і С. Естеванеса Кальдерона (1799—1867), а також Х. Сомоса (1781—1852), С. Лопеса Пелегріна (1801—46), М. Лафуенте (1806—66) і ін. У 1843 пісателі-костумбрісти опублікували колективну збірку «Іспанці, що змалювали самі себе», що викликав появу багатьох подібних видань. Вплив До. відчувалося в творчості пісателей-регионалістов А. де Труеви (1819—89), Х. М. де Переди (1833—1906) і ін. У країнах Латинської Америки До. виник в 40-х рр. 19 ст Представники: у Чилі — Х. Х. Вальехо (1811—1858); у Колумбії — Х. де Дьос Рестрепо (1827—97), Т. Карраськилья (1858—1940) і др.; у Перу — Ф. Пардо (1806—1868), поет Р. Пальма (1833—1919); у Мексиці — Х. Б. Моралес (1788—1856), М. Пайно (1810—94), поет Г. Прієто (1818—97) і ін. До. зіграв важливу роль в графіці і живописі країн Латинської Америки. У основі До. (часто пов'язаного з науковим вивченням країни) лежало прагнення до документально вірного зображення природи, нехитрому, уважному і точному відтворенню характерних меж і барвистих особливостей народного життя і побуту; в той же час етнографічний мотив в творах костумбрістов незрідка перетворюється на любовно відтворену, часом ідилічну жанрову сцену. До. усвідомив естетичну цінність природи і подій повсякденного життя, ввів в круг латиноамериканського мистецтва образи простих людей. Значна школа костумбрістов склалася на Кубі (Ст П. де Ландалусе, 1825—89; Ф. Міале, 1800—68). До. розвивався також в Колумбії (Р. Торрес Мендес, 1809—85), Аргентині (До. Мореля, 1813—94), Уругваї (Х. М. Беснеси-Ірігойен, 1788—1865), Чилі (М. А. Каро, 1835—1903) Мексиці (Х. А. Аррьета, 1802—79) і ін. країнах.

  Літ.: Польове Ст М., Мистецтво країн Латинської Америки, М., 1967; Spell J. R., The costumbrista movement in Mexico, «Publications of the modern language association of America», 1935, v. 50; Costumbristas espanoles, ed. Е. Correa Calderón, v. 1—2, Madrid, 1950—51; Duffey P. M., The early «Cuadro de costumbres» in Colombia, Chapel Hill, 1956; Rojas М. в Carrizzo М., Los costumbristas chilenos [Santiago de Chile, 1957].

Костумбрізм. Ст П. де Ландалусе. «Візит». 1860—1880-і рр. Національний музей. Гавана.