Космічне право міжнародне, сукупність норм міжнародного права, регулюючих стосунки між різними державами, а також держав з міжнародними міжурядовими організаціями у зв'язку із здійсненням космічної діяльності і що встановлюють міжнародно-правовий режим космічного простору, Місяці і ін. небесних тіл. До. п. як галузь сучасного міжнародного права почало складатися в 60-х рр. 20 ст у зв'язку із здійсненням державами космічної діяльності, почало якій належало запуском в СРСР 4 жовтня 1957 першого в історії людства штучного супутника Землі. Термін «До. п.» міцно затвердився в офіційних радянських дипломатичних документах, в науковій літературі більшості соціалістичних країн. У капіталістичних державах (США, Великобританії, Франції, Італії і ін.) застосовуються терміни «До. п.» (Space Law, Law of Outer Space, droit de I éspace extra-atmosphérique, Weltraurnrecht, diritto spaziale), а також «міжпланетне право», «астронавтичне право» і ін. Джерелами До. п., як і ін. галузей сучасного міжнародного права, є міжнародний договір і міжнародний звичай. Важливу роль в розробці норм До. п. грає ООН(Організація Об'єднаних Націй), в рамках якої був вироблений і прийнятий ряд резолюцій і проектів міжнародних угод в цій області. У 1959 був утворений спеціальний Комітет ООН(Організація Об'єднаних Націй) з використання космічного простору в мирних цілях, в якому є науково-технічний і юридичний підкомітети, робочі групи по навігаційних супутниках, по вивченню земних ресурсів за допомогою супутників, по прямому мовленню за допомогою супутників і ін. Хоча До. п. виникло порівняно недавно, вже є цілий ряд міжнародних документів що містять норми До. п. Це перш за все Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць і ін. небесні тіла (Договір про космос 1967 ); Декларація правових принципів, регулюючих діяльність держав по дослідженню і використанню космічного простору, прийнята 13 грудня 1963 у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй); Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (Московський договір 1963); домовленість між СРСР і США про нерозміщення в космічному просторі об'єктів з ядерною зброєю і ін. видами зброї масового знищення (підтверджена 17 жовтня 1963 резолюцією Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй)); Угода про рятування космонавтів, поверненні космонавтів і поверненні об'єктів, запущених в космічний простір, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН(Організація Об'єднаних Націй) 19 грудня 1967 (22 квітня 1968 в Москві, Лондоні і Вашингтоні Угода була відкрита для підписання всіма державами, набрало чинності 4 грудня 1968). Конвенція про міжнародну відповідальність за збиток, заподіяний космічними об'єктами, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН(Організація Об'єднаних Націй) 29 листопада 1971 (відкрита для підписання в Москві, Лондоні і Вашингтоні 29 березня 1972). Важливе значення мають вирішення Надзвичайної адміністративної конференції радіозв'язку від 1963 і 1971 з питання виділення частот для космічних радіослужб. Крім того, є значне число двосторонніх і багатобічних міжнародних угод по науково-технічній співпраці в області дослідження і використання космосу.
Важливе значення для подальшого розвитку міжнародних До. і. мало Угоду між СРСР і США про співпрацю в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях від 24 травня 1972. 15 листопада 1971 в Москві було підписано Угоду про створення міжнародної системи і організації космічного зв'язку «Інтерспутник» (15 липня 1972 Угода набрала чинності). З 1964 функціонує система зв'язку за допомогою Супутників «Інтелсат» (США).
Основоположні принципи міжнародного До. п. містяться в Договорі про космос 1967: свобода дослідження і використання космічного простору і небесних тіл; часткова демілітаризація космічного простору (заборона розміщувати будь-які об'єкти з ядерною зброєю або будь-якими ін. видами зброї масового знищення) і повна демілітаризація небесних тіл; заборона національного привласнення космічного простору і небесних тіл; поширення на діяльність по дослідженню і використанню космічного простору і небесних тіл основних принципів міжнародного права, включаючи Статут ООН(Організація Об'єднаних Націй); збереження суверенних прав держав на тих, що запускаються ними космічні об'єкти; міжнародна відповідальність держав за національну діяльність в космосі, у тому числі і за збиток, заподіяний космічними об'єктами; запобігання потенційне шкідливих наслідків експериментів в космічному просторі і на небесних тілах; надання допомоги екіпажам космічних кораблів в разі аварії, лиха, вимушеної або неумисної посадки; сприяння міжнародній співпраці в мирному дослідженні і використанні космічного простору і небесних тіл.
Значний вклад у формування і розвиток До. п. вніс СРСР; за його ініціативою був поміщений в 1967 Договір про космос, а в 1968 — Угода про рятування космонавтів. У 1971 Радянський Союз виступив з пропозицією розробити міжнародний договір Луне, а в 1972 — з пропозицією укласти Конвенцію про принципи використання державами штучних супутників Землі для безпосереднього телевізійного мовлення. У ООН(Організація Об'єднаних Націй) були представлені відповідні проекти угод. Радянський Союз добивається заборони використання космічного простору у військових цілях, розглядаючи таку заборону як кращий спосіб забезпечення використання космічного простору виключно в мирних цілях. Радянський уряд ще в 1958 виступив з пропозицією про заборону використання космічного простору у військових цілях і про міжнародну співпрацю в області вивчення космічного простору (ця пропозиція увійшла як складова частина в радянський проект договору про загальне і повне роззброєння).
До. п. розвивається в 2 головних напрямах. З одного боку, це процес конкретизації і розвитку принципів договору 1967 (Угода 1968 про рятування і Конвенція 1972 про міжнародну відповідальність за збиток — перші кроки в цьому напрямі). Вдосконалення техніки космічних польотів висуває питання про доцільність і можливість встановлення висотної межі поширення державного суверенітету в надземному просторі (тобто визначення поняття космічного простору), заслуговує на увагу проблема розробки заходів правового характеру для запобігання засміченню і зараження космосу. Інший напрям розвитку До. п. безпосередньо зв'язано з використанням штучних супутників Землі і орбітальних станцій для зв'язку, телемовлення, метеорології, навігації і вивчення природних ресурсів Землі. Важливого значення набуває міжнародно-правове регулювання в області космічної метеорології в цілях взаємного обміну метеоданнимі і координації метеорологічної діяльності різних країн.
До космічних проблемам, у тому числі і до їх міжнародно-правового аспекту, значну цікавість виявляють спеціалізовані і ін. установи ООН(Організація Об'єднаних Націй). Вивченням проблем До. п. займається цілий ряд неурядових міжнародних організацій: Міжпарламентський Союз, Міжнародний інститут космічного права, Асоціація міжнародного права, Інститут міжнародного права і ін. У багатьох державах створені науково-дослідні центри по вивченню проблем До. п. (у СРСР ці проблеми вивчаються в різних науково-дослідних установах, створені також Комісія з правових питань міжпланетного простору АН(Академія наук) СРСР і Комітет космічного права Радянської асоціації міжнародного права).
Літ.: Космос і міжнародне право. Сб. статей під ред. Е. А. Коровіна. М., 1962; Жуків Р. П., Космічне право, М., 1966; Пірадов А. С., Космос і міжнародне право, М., 1970.
