Косигин Юрій Олександрович [р. 9(22) .1.1911, Петербург], радянський геолог, фахівець в області тектоніки, академік АН(Академія наук) СРСР (1970; член-кореспондент 1958). Закінчив (1931) Московський нафтовий інститут. З 1931 по 1935 працював в тресті туркмен-нафта; з 1935 в системі АН(Академія наук) СРСР [Інститут пальних копалин (1935—41), Геологічний інститут (1945—58), інститут геології і геофізики Сибірського відділення АН(Академія наук) СРСР (1958—70), в 1970 директор Хабаровського комплексного науково-дослідного інституту, з 1971 директор інституту тектоніки і геофізики (Хабаровськ)]. Основні праці по питаннях геологічної будови нафтоносних областей СРСР, експериментальної тектоніки, вживання геофізики і опорного буріння для вирішення геологічних завдань, тектоніці докембрійських товщ, загальним питанням будови і розвитку земної кори. Вивчав області поширення соляних куполів в СРСР і розробив теорію соляного тектогенезу. Брав участь в складанні тектонічних карт СРСР (1952 і 1956), карти докембрійськой тектоніки Сибіру і Далекого Сходу (1962), карти тектоніки докембрія континентів (1971). Проводить дослідження по вживанню математичних методів і електронних обчислювальних машин в геології. Нагороджений орденом Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Нафтові родовища Туркменії, Л.— М.— Новосибірськ 1933; Соляна тектоніка платформених областей, М.— Л., 1950; Тектоніка нафтоносних областей, тт. 1—2, М., 1958 (співавтор); Тектоніка, М., 1969.
