Корін Павло Дмитрович [25.6(7.7) .1892, Палех, — 22.11.1967, Москва], радянський живописець, народний художник СРСР (1962), дійсний член АХ(Академія витівок) СРСР (1958). Син селянина-іконописця. Вчився в Московському училищі живопису, творення і архітектури (1912—16) в К. А. Коровіна і С. Ст Малютіна. Багатолітня дружба с М. В. Нестеровим і А. М. Горьким зробила великий вплив на його творчий розвиток. Керував реставрацією майстерні Музею образотворчих мистецтв ним. А. С. Пушкина (1932—59); реставрував, разом з братом А. Д. Коріним (р. 1895) і ін., картини Дрезденськой картинної галереї . Для творів До. характерні натхненність і вольова зібраність образів, монументальна строгість і чіткість малюнка, цілісність пластичної форми, напружена насиченість кольору. В кінці 20—30-х рр. До. працював над полотном «Русь вирушає» (етюди «Схимниця», 1930, «Батько і син», 1931, — обидва в Третьяковськой галереї, і ін.), в якому прагнув створити живописну епопею старої Росії, що відходить в минуле. У пейзажі «Моя батьківщина» (1928, 1947, Третьяковськая галерея) До. створює ліричний образ рідної природи. З кінця 30-х рр. головною темою творчості художника стає сучасник, представник радянської творчої інтелігенції. До. у своїх портретах зберіг людей цілеспрямованих, повних високої духовної напруги (портрети: Л. М. Леонідова, М. В. Нестерова — обидва 1939; Н. Ф. Гамалєї, 1941, — все в Третьяковськой галереї). За портрети М. С. Сарьяна, Р. Н. Симонова (обидва 1956), Кукриниксов (1958), Р. Гуттузо (1961, — все в Третьяковськой галереї) До. була присуджена Ленінська премія (1963). У 1941—45 і в післявоєнні роки До. створив твори, глибоко пройняті патетикою військових років, відчуттям непереможності російського народу (триптих «Олександр Невський» 1942—43, Третьяковськая галерея; серія портретів радянських воєначальників). До 1950-м-коду рр. відносяться основні монументальні роботи К.: на станціях московського метрополітену «комсомольська-кільце» (мозаїчні плафони, 1951; Державна премія СРСР, 1952), «Новослободськая» (вітражі, 1951) і «Смоленська» («нова», мозаїка, 1953); у МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (мозаїка, 1952).
Літ.: [Зотов А.] Павло Корін... [Альбом], М., 1961; Міхайлов А., Павло Корін [М., 1965].
