Коробови, сім'я радянських металургів, новаторів виробництва. Іван Григорович До. [3(15) .1.1882, Перша Подгородняя Слобода Малоархангельського повіту Орловської губернії, — 28.1.1952, Макіївка Донецької області], працював на Макіївському металургійному заводі понад 50 років (з 1897), з них більше 30 років обер-майстром доменного цеху. Член КПРС з 1941. У 30-і рр., удосконалюючи разом з інженерами заводу процес виплавки чавуну, добився кращого для того часу в СРСР коефіцієнта використання корисного об'єму доменної печі. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання, Верховної Ради СРСР 2-го і 3-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Синова Івана Григоровича К.: Павло Іванович, Микола Іванович і Ілля Іванович.
Павло Іванович До. [16(29) .8.1902, Макіївка, — 17.8.1965, Москва], у 1916—22 робітник Макіївського металургійного заводу. У 1928 закінчив Московську гірську академію. У 1928—35 працював змінним інженером, начальником доменних цехів металургійних заводів: Єнакіївського, ним. Г. І. Петровського (Дніпропетровськ) і Магнітогорського металургійного комбінату. У 1934 вирішенням ЦК партії прийнятий в члени КПРС без проходження кандидатського стажу. У 1936 головний інженер, в 1937—39 директор Магнітогорського комбінату. З 1939 заступник наркома, пізніше заступник міністра чорній металургії СРСР. З 1955 перший заступник голови Державного комітету Ради Міністрів СРСР по новій техніці. У 1943 за заслуги на посту заступника наркома в забезпеченні в роки війни металом високої якості заводів, що виготовляли військову продукцію, удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради СРСР двох скликань. Нагороджений 6 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Микола Іванович До. [р. 6(19) .12.1905, Макіївка], у 1920—25 робітник Макіївського металургійного заводу. Член КПРС з 1926. У 1930 закінчив Московський інститут стали. У тому ж інституті (1930—1937) — співробітник ученого-металурга М. А. Павлова . В 1937—48 в Наркомтяжпроме, начальник технічного відділу Наркомчермета і міністерства чорної металургії, директор Державного інституту по проектуванню металургійних заводів (Гипромеза), в 1948—50 член колегії Гостехникі, в 1950—62 заступник голови Держбуду СРСР. З 1962 професор Московського інституту стали і сплавів. Нагороджений орденом Леніна, 6 ін. орденами, а також медалями.
Ілля Іванович До. [р. 13(26) .8.1910, Макіївка], у 1925—29 робітник Макіївського заводу. Герою Соціалістичного Труда (1958). Член КПРС з 1940. У 1932 закінчив Московський інститут стали. У 1932—38 працював змінним інженером і начальником доменних цехів на металургійних заводах: «Вільний сокіл» (Липецьк), Макіївському, Криворізькому, ним. Ф. Е. Дзержінського (Дніпродзержинськ). У 1938—1963 директор заводу ним. Г. І. Петровського. Удосконалюючи технологію виплавки чавуну, вперше в Радянському Союзі застосував зволожене дуття, природний газ і підвищений тиск газу під колошником. Ленінська премія (1960) за розробку і впровадження нової технології. З 1965 професором Дніпропетровського металургійного інституту. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Славутський А., Покоління металургів, Сталіно, 1953.
