Корнейчук Олександр Євдокимович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Корнейчук Олександр Євдокимович

Корнейчук Олександр Євдокимович [12(25) .5.1905, станиця Хрістіновка, нині Черкаської області, — 14.5.1972, Київ], український радянський драматург і громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1943) і АН(Академія наук) УРСР (1939), Герою Соціалістичного Труда (1967). Член КПРС з 1940. Народився в сім'ї ж.-д.(железнодорожний) слюсарюючи. Закінчив літературний факультет Київського інституту народної освіти в 1929. Перша розповідь — «Він був великий» (1925) — присвячено Ст І. Леніну. Перша п'єса — «На грані» (1929) — про місце художника в соціалістичному суспільстві. Широке визнання отримала історико-революційна драма «Загибель ескадри» (2-я премія на Всесоюзному конкурсі, 1933, видавництво 1934), де показані творчі сили революції в живому русі мас. У п'єса «Платон Кречет» (1934, видавництво 1935) До. створив образ інтелігента — гуманіста і шукача. У історико-революційній п'єсі «Правда» (1937) вперше в українській драматургії відтворений образ Леніна. У драмі «Богдан Хмельницький» (1939) представлені події народно-визвольної війни 1648—54 і возз'єднання України з Росією. (Державна премія СРСР, 1941, за п'єси «Платон Кречет» і «Богдан Хмельницький».) Комедією «В степах України» (1941; Державна премія СРСР, 1942) До. почав нову жанрово-тематичну лінію, що отримала розвиток в комедіях «Приїжджайте в Дзвінок» (1946), «Калиновий гай» (1950; Державна премія СРСР, 1951), «Над Дніпром» (1960). Звернувшись до життя колгоспи сіла, До. бореться проти пережитків власницької психології, проти пристосовництва, проти того, що заважає руху радянського суспільства до комунізму. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 До. виступав з публіцистичними статтями, написав п'єси «Партизани в степах України» (1941), «Фронт» (1942; Державна премія СРСР, 1943), «Місія містера Перкинса в країну більшовиків» (1944). «Фронт» — зразок пристрасного партійного вторгнення мистецтва в життя; гостро дан в п'єсі конфлікт відсталого і передового в армії. У післявоєнні роки До. написав ряд п'єс про сучасність: «Макар Дубрава» (1948; Державна премія СРСР, 1949), «Крила» (1954), «Чому посміхалися зірки» (1957), «Сторінка щоденника» (1964), «Пам'ять серця» (1969; постановка Київського академічного драматичного театру, удостоєна Державної премії УРСР ним. Т. Г. Шевченко в 1971). П'єси До. неодноразово екранізувалися і переведені на багато мов.

  Голова СП(Збори постанов) України (у 1938—41 і в 1946—53). Член ЦК КПРС (з 1952) і член ЦК КП України (з 1949). Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Голова Верховної Ради УРСР (з 1959). Заступник голови Ради Міністра УРСР (1953—54). Член Усесвітньої Ради Міра і його бюро (з 1950). Член Президії Усесвітньої Ради Міра (з 1959). Лауреат Міжнародній Ленінській премії «За зміцнення світу між народами» (1960). Нагороджений 5 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.

  Соч.: Твори, т. 1—5, До., 1966—68; П''єси, До., 1959; П''єси, До., 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вигадування, т. 1—3, М., 1956; П'єси, М., 1961; Сторінка щоденника, М., 1964.

  Літ.: Пархоменко М., А. Корнейчук, М., 1952; Гебель Ст А., А. Е. Корнейчук, М., 1957; Кобілецький Ю., Драматург i години До., 1967.

  Д. Р. Вакуленко.

Сцена із спектаклю «Загибель ескадри» А. Е. Корнейчука. Український драматичний театр ім. Т. Р. Шевченка. 1933.

А. Е. Корнейчук.