Кордаїтовиє (Cordaitales), порядок вимерлих голосеменних рослин. Частини До. описують під різними родовими назвами: листя — Cordaites, Rufloria, збори стробілов («квіток») — Cordaianthus; насіння — Cardio-carpus; деревину — Dadoxylon, Araucarioxylon; зліпки серцевини — Artisia. До. — крупні дерева; для їх деревини характерне тісне розташування облямованих пір на стінках трахеїдів . Листя довжиною 20—50 см і більш, ланцетові, лінійні і лопатоподібні з паралельними або віяловий жилками, що розходяться. Органи розмноження у вигляді сережок, стробіли, що несуть, в кожному з яких довкола осі тісною спіраллю розташовані луски, вгорі семезачаткамі (сім'ябруньками), що змінялися, в жіночих стробілах і зібраних групах мікроспорангіями — в чоловічих. До. сталися від рослин типа прогимноспермов і, можливо, дали почало хвойним. У каменноугольном і початку пермського періоду До. мешкали в тропічній Еврамерійськой і в нетропічній Ангарській, або Тунгуською, областях і Гондване; у пізніше пермі у великій кількості зустрічалися лише в Ангарської області. Листя До. мають важливе стратиграфічне значення.
Літ.: Мейен С. Ст, Кордаїтовиє верхнього палеозою Північної Євразії, «Тр. Геологічного ін-т(інститут) а АН(Академія наук) СРСР», 1966, ст 150; Florin R., Evolution in Cordaites and Conifers, «Acta Horti Bergiani», 1951, v. 15 №11.
