Копо (Copeau) Жак (4.2.1879, Париж, — 20.10.1949, Бон, депутат Кот-д''Ор), французький режисер, актор, театральний діяч. Вчився на відділенні мови і літератури в Сорбонне. Був літературним і театральним критиком. У 1913 заснував театр «Вье коломб'е» («Театр старого голубника») в Парижі, яким керував до 1924 (у 1917—19 працював в США). Ставив п'єси Мольера («Скупий», 1913 «Витівки Ськапена», 1917, і ін.), У. Шекспіра («Дванадцята ніч», 1914), До. Гольдоні, До. Гоцци, Н. Ст Гоголя, П. Меріме, твору сучасних драматургів («Кромдейр старий» Ромена, 1920, «Пароплав Тенеситі», 1920, «Мішель Оклер», 1922, Вільдрака). До. прагнув створювати поетичні філософські спектаклі, відстоював виховно-етичне значення мистецтва, боровся проти вульгарності комерційного театру. У 1915 відкрив театральну школу. Погляди До. на мистецтво актора, його педагогічна система багато в чому були близькі ученню До. С. Станіславського. Як актор До. з особливим блиском виконував ролі, пройняті іронією (Жак — «Як вам це сподобається» Шекспіра), напруженою філософською думкою (Іван Карамазов — «Брати Карамазови» по Достоєвському). У 1936—40 До. працював в театрі «Комеді Франсез». Автор п'єс («Уранішній туман», 1897; «Рідний будинок», 1924, і ін.). Діяльність і погляди До. — одного з основоположників сучасної французької режисури — зробили вплив на творчість Л. Жуве, Ш. Дюллена, Же. Вілара, Же. Л. Барро, А. Барсака і багатьох ін.
Соч.: Souvenirs du Vieux-colombier, P., 1931; Notes sur ie métier de comédien, P., 1955.
