Копиленко Олександр Іванович [19.7(1.8) .1900, Константіноград, нині Красноград Харківської області, — 1.12.1958, Київ], український радянський письменник. Член КПРС з 1950. Народився в сім'ї залізничника. У 1920—25 вчився на біологічному факультеті Харківського інституту народної освіти. Друкуватися почав в 1920. У 20-і рр. вийшли його збірки розповідей «Кара-круча» (1923), «Ім'ям українського народу» (1924), повість «Буйний хміль» (1925) де у дусі революційної романтики змальовані події Громадянської війни 1918—20, нове життя на селі. Автор творів, що знаменують поворот письменника до реалізму: романа «Народжується місто» (1932, російське переведення 1935) про соціалістичне будівництво, популярних романів для юнацтва «Дуже добре» (1936), «Десятикласники» (1938), ряду книг для дітей. Післявоєнні романи «Лейтенанти» (1947, російське переведення 1951) і «Земля велика» (1957, російське переведення 1962) присвячені людям колгоспного села. Твори До. перекладені іноземною мовою.
Соч.: Твори, т. 1—4, До., 1961—1962; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Леза, [вступ. ст. А. І. Белецкого], Хар., 1927.
Літ.: Свiдер П. I., Олександр Копіленко. До., 1&62; Килімник О. Ст, Олександр Копіленко (1900—1958), До., 1962; Про Олександра Копіленка. Спогаді, До., 1971.
