Координація ізоляції, заходи щодо узгодження рівня ізоляції електротехнічного устаткування з розмірами перенапружень, що діють на неї, і характеристиками пристроїв захисту (захисних розрядників). Вибір рівня ізоляції є техніко-економічною проблемою — для кожної номінальної напруги електротехнічної установки є наївигоднейший в економічних відносинах технічно досяжний рівень ізоляції.
Доки не було надійних розрядників, До. і. розуміли як метод градації ізоляції, при якому перекриття ізоляції (пробій), наприклад устаткування електричної підстанції, найймовірніше станеться в місці, де наслідки від перекриття виявляться найменш важкими для експлуатації. Для цього, наприклад, знижували ізоляцію лінії електропередачі на підході до підстанції, розглядаючи лінію як своєрідний розрядник, а міцність внутрішньої ізоляції брали значно більшою, ніж міцність зовнішньої: перекриття зовнішньої ізоляції, як правило, не викликають залишкових пошкоджень. У міру розвитку засобів захисту від перенапружень рівень ізоляції електротехнічного устаткування став наближатися до так званого природного рівня, який для повітряних ліній електропередачі визначається напругою перекриття завантаженої ізоляції, а для електричних машин і апаратів — розрахунковим терміном служби ізоляції. Ізоляція, вибрана по природному рівню, повинна мати надійну систему захисту (або обмеження) від перенапружень. У 60-х рр. 20 ст при вирішенні питань вибору рівня і К. і. широке вживання отримали статистичні методи, необхідність використання яких пов'язана з імовірнісним характером перенапружень, процесу старіння ізоляції і ін. чинників.
