Кон Фелікс Якович [18(30) .5.1864, Варшава, — 28.7.1941, Москва], діяч польського, російського і міжнародного революційного руху. Народився в буржуазній сім'ї; мати — учасниця Польського повстання 1863—64. У 1882, студентом Варшавського університету, входив в соціалістичні кухлі. З 1882 член партії «Пролетаріат» 1-ої. У 1884 арештований, відбував 8 років на Карійськой каторзі (на р. Каре, Забайкаллі), в 1891—1904 — на поселенні в Східній Сибіру. З 1904 у Варшаві, діяч лівого крила Польської соціалістичної партії (ППС). Делегат 7—9-го з'їздів ППС, член Центрального робочого комітету ППС (1905—06). Учасник Революції 1905—07, в листопаді 1905 працював в Петербурзькій раді робочих депутатів. Після розколу ППС в 1906 член ППС-льовіци, в 1906—08 член її Центрального робочого комітету. З 1907 в еміграції, учасник конгресу Штутгарту 2-го Інтернаціоналу (1907), 11-го з'їзду ППС-льовіци (1912). В період 1-ої світової війни 1914—18 — інтернаціоналіст. У 1914—17 діяч лівого крила Соціал-демократичної партії Швейцарії. З травня 1917 в Петрограді, член ЦИК(Центральний виконавський комітет) ППС-льовіци в Росії і член секретаріату меншовиків-інтернаціоналістів з червня. У 1917—18 комісар по польських справах в Харківській губернії. З 1918 член РКП (б), із заліком партстажу з 1906. Член Комуністичної партії Польщі з моменту її освіти (грудень 1918). З 1919 в Києві редактор польських комуністичних видань. У 1919 член колегії Наркомату закордонних справ УРСР. У 1919—30 член Польського бюро при ЦК РКП (б). Член Оргбюро по скликанню 1-го з'їзду КП (б) В, член Київського губкома партії, голова організаційного комітету Галіцийського КП (б) В. У іюле—августе 1920 в Белостоке член Польського тимчасового революційного комітету. У 1921 секретар ЦК КП (б) В. У 1921—22 начальник Політичного управління Української Червоної Армії. Один з організаторів (1922) і активних діячів Міжнародної організації допомоги борцям революції. Учасник 2—7-го конгресів Комінтерну; у 1922—23 секретар Виконкому Комінтерну, в 1924—35 член Інтернаціональної контрольної комісії, в 1927—35 заступник її голови. Редактор газети «Червона Зірка» (1925—28), «Робочої газети» (1928—30) і ін. У 1930—31 член колегії Наркомпроса РРФСР. У 1931—33 голова Всесоюзного комітету радіомовлення і член колегії Наркомату пошти і телеграфів. У 1933—37 завідувач музейним відділом Наркомпроса РРФСР. У 1937—41 редактор журналу «Наша країна». Делегат 9, 11, 13—17-го з'їздів ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет). Автор робіт по історії російського і польського революційного руху, у тому числі «За п'ятдесят років» (т. 1—3, 1932—34), «Фелікс Едмундовіч Дзержінський» (1939) і ін.
