Комарів Микола Павлович (справжнє прізвище і ім'я Собінов Федір Євгенійович) (1886—27.11.1937), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1909. Народився в бідній селянській сім'ї в селі Бориково, нині область Калінінськая. З 1902 робітник в Петербурзі. Учасник Революції 1905—07. З 1911 член райкому Виборгського РСДРП. У 1912 організатор політичної демонстрації протесту проти ленського розстрілу. У 1915—16 член Петербурзького комітету партії. Піддавався репресіям. Після Лютневої революції 1917 член Петербурзького і Виборгського комітетів РСДРП (б), член ради Петрограду, голова завкому на заводі «Новий Лесснер». Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б). Учасник підготовки і проведення Жовтневої революції 1917. З 1918 комісар в Червоній Армії на Східному фронті, потім начальник особливого відділу і голова Петрограду губернського ЧК. У 1921 секретар Петрограду губісполкома. У 1925 секретар Північно-західного бюро ЦК РКП (б). У 1926—29 голова Ленсовета і Ленінградського губісполкома. У 1930 член президії ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР, з 1931 нарком комунального господарства РРФСР. Делегат 11—15-го, 17-го з'їздів партії, на 10-м-коді, 12—15-м-код з'їздах обирався членом, а на 11-м-коді, 17-м-код кандидатом в члени ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР, членом Президії ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР.
