Кольцов Олексій Васильович [3(15) .10.1809, Вороніж, — 29.10(10.11) .1842, там же], російський поет. Народився в сім'ї воронежського міщанина, торговця скотом. З дитячих років брав участь в справах батька — переганяв стада в степах, купував і продавав худобу на сільських базарах. Вчився в приходському училищі повіту менше півтора років. У 16 років почав писати вірші, наслідуючи популярним поетам того часу. Першим наставником До. був воронежський семінарист А. П. Серебрянський. У 1830 До. зустрівся з Н, що приїжджав до Воронежа. Ст Станкевічем, який познайомив з віршами безвісного хлопця московських літераторів, у тому числі Ст Р. Белінського, що незабаром став для До. близьким другом, вчителем життя. Вплив Белінського на долю До. як поета було вирішальним: він сприяв формуванню його світогляду, звільненню від елементів релігійності.
В 1835 Станкевіч і Белінський на засоби, зібрані по підписці, здалека 1-у книжку віршів К. Талант поета-самоука гаряче підтримали А. С. Пушкін, І. А. Крилов, П. А. Вяземський, Ст Ф. Одоєвський. Передових сучасників залучила глибока народність віршів До., що різко відрізняла їх від багаточисельних підробок під народну поезію. До. оспівував радісну працю людини на землі, злита його з природою («Пісня орача», «Урожай», «Косар»). Реалістичні картини поєднуються в деяких його віршах з відомою ідеалізацією народного життя. Проте передова російська критика (Н. А. Добролюбов, Н. Р. Чернишевський, М. Е. Салтиков-щедрін) цінувала, перш за все, демократичний вміст творчості До., що відкрив для поезії нові життєві пласти, розглядала його талант як свідоцтво творчих сил, що таяться в народі. Белінський писав, що разом із співучою лірикою До. у літературу «... сміливо увійшли і личаки, і рвані каптани, і скуйовджені бороди, і старі онучи, — і вся ця грязь перетворилася у нього на чисте золото поезії» (Полн. собр. соч.(вигадування), т. 9, 1955, с. 534). Називаючи До. «великим народним поетом», Добролюбов відзначав, що його пісні «... склали у нас абсолютно особливий, новий рід поезії... Кольцов перший став представляти в своїх піснях справжню російську людину, справжнє життя наших простолюдинів так, як вона є, нічого не вигадуючи» (Собр. соч.(вигадування), т. 1 1961, с. 440).
Думки До. про літературу, висловлені в листах до друзів, показують, що поет, не дивлячись на трагічні обставини його особистого життя, на нестерпну вузькість міщанського світу, в якому він задихався, продовжував розвиватися в напрямі, передвказаному Белінським. Про це ж говорить і вірш До. «Ліс» (1837), в якому з епічною силою оспіваний тільки що загиблий Пушкін і віддано належне його генієві. Справжня народність образів свіжість і яскравість мови, що увібрала багатства народно-пісенної творчості, з'єднувалися в зрілих віршах До. з великою соціальною думкою. Багато пісень і вірші До. покладені на музику А. С. Даргомижським, Н. А. Рімським-корсаковим, М. П. Мусоргським, М. А. Балакиревим і іншими композиторами.
Соч.: Полн. собр. віршів, Л., 1958; Соч., т. 1-2, М., 1961; Соч., М., 1966.
Літ.: Белінський Ст Р., Про життя і вигадуваннях Кольцова, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 9, М., 1955; Тонков Ст А., А. Ст Кольцов. Життя і творчість, 2 видавництва, Вороніж, 1958; Чичеров Ст, Російська пісня і гімни-вірші А. Ст Кольцова, в його кн.: Питання теорії і історії народної творчості, М., 1959.
