Колотілов Микола Миколайович [1(13) .5.1885 — 13.8.1937], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1903. Народився в с. Ріміха Шуйського повіту Володимирської губернії в селянській сім'ї; робітник. У 1904 член Іваново-Вознесенського комітету РСДРП. Учасник Революції 1905—07, разом с М. В. Фрунзе організував бойову дружину. З 1907 вів партійну роботу в Пермі, член Пермського комітету РСДРП. Неодноразово піддавався репресіям. Після Лютневої революції 1917 в Іваново-Вознесенське секретар міськкому, потім губкома РСДРП (б); учасник Жовтневої революції 1917; у 1918 редактор газети «Робочий край». У 1919—20 голова Іваново-Вознесенського губісполкома; у 1920—21 голова губревкома і губісполкома в Гомелі; у 1921—22 голова Іваново-Вознесенського губісполкома. З 1922 секретар Донського комітету РКП (б); з 1925 секретар Іваново-Вознесенського губкома, потім Івановського обкому ВКП (б); з 1932 голова ЦК профспілки працівників освіти, член колегії Наркомпроса РРФСР. Делегат 12—17-го з'їздів партії; на 12-м-коді з'їзді обирався кандидатом в члени, на 13—16-м-коді — членом ЦК ВКП (б). Був членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР.
Літ.: Плясова М. І., Н. Н. Колотілов, в кн.: Революціонери Прікамья, Перм, 1966.
