Козловський Мечислав Юльевіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Козловський Мечислав Юльевіч

Козловський Мечислав Юльевіч [1(13) .1.1876, Вільнюс, — 3.3.1927, Москва], діяч польського, литовського і російського революційного руху. Член Комуністичної партії з 1900. Народився в сім'ї вчителя. Закінчив юридичний факультет Московського університету. У 1896—99 член «Робочого союзу Литви», редактор його органу «Робочий огляд». Спільно з Ф. Е. Дзержінським підготував в 1899 об'єднання «Робочого союзу Литви» і Соціал-демократії Королівства Польського. На об'єднувальному з'їзді в 1900 вибраний членом Глави правління Соціал-демократії Королівства Польського і Литви; у 1900—05 член її Віленського комітету. У 1905 член військово-революційної організації і страйкового комітету у Вільно. З 1906 в еміграції. Делегат 5-го з'їзду РСДРП (1907). З 1909 в Петербурзі працював в союзі металістів; у 1914 брав участь у виданні газети СДКПіЛ «Нова трибуна». Після Лютневої революції 1917 член Виконкому Петрограду ради і ЦВК(Центральний виконавський комітет) 1-го скликання, голова районної думи Виборгськой. З квітня 1917 член Петербурзького комітету РСДРП (б). Представник ЦК партії в Особливій нараді по виробленню закону про вибори в Засновницькому збори. За дорученням Петербурзького комітету партії відстоював інтереси більшовиків на процесі (5 травня 1917) про виселення ЦК і ПК партії з особняка Кшесинськой. У липневі дні був арештований урядом Керенського. Після Жовтневої революції 1917 голова слідчої комісії ВРК, очолював розслідування у справі про юнкерсько-офіцерський заколот 29 жовтня, про монархічну організацію Пурішкевіча. У грудні 1917— листопаді 1920 член колегії наркомату юстиції. У березні 1918 — листопаді 1920 член, потім голова Малого СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР. У січні — квітні 1919 нарком юстиції і член Президії ЦВК(Центральний виконавський комітет) Литовсько-білоруської радянської республіки. Брав участь у підготовці ряду радянських декретів. Делегат 8-го з'їзду РКП (б). У 1922—23 генеральний консул у Відні і заступник повпреда в Австрії. З 1923 головний юрисконсульт Народного комісаріату шляхів сполучення.

  Літ.: Герої Жовтня, ч. 1, Л., 1967, с. 544—47.