Козаків Михайло Ілліч [р. 26.9(9.10) .1901, дер.(село) Велікуша, нині Кичменгсько-городецкого району Вологодської області], радянський воєначальник, генерал армії (1955). Член КПРС з 1919. Народився в сім'ї селянина. У Радянській Армії з 1920, брав участь в Громадянській війні політбойцом на Південному фронті. Закінчив кавалерійські курси удосконалення комскладу (1927), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1931) і Військової академії Генштабу (1937) служив на командних і штабних посадах. У 1938—41 начальник штабу Середньоазіатського військового округу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 начальник штабу Брянського (січень — липень 1942), Воронежського (липень 1942 — лютий 1943) фронтів, командувач 69-ою армією (лютий — березень 1943), помічник командувача військами Резервного і Степового фронтів, заступник командувача військами Брянського і 2-го Прибалтійського фронтів (квітень — грудень 1943). З січня 1944 до кінця війни командував 10-ою гвардійською армією. Брав участь в боях на Доні, в Курській битві, звільненні України і Прибалтики. Після війни на командних і штабних посадах. У 1953—56 командувач військами Уральського військового округу, заступник головкому Сухопутними військами (1956), командувач Південною групою військ (грудень 1956—60), командувач військами Ленінградського військового округу (1960—65); начальник штабу Об'єднаних Озброєних сил країн Варшавського договору (1965—68). З 1968 військовий інспектор-радник. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—7-го скликань. Кандидат в члени ЦК КПРС в 1961—71. Автор книги «Над картою минулих битв» (1965). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, 2 орденами Червоної Зірки, 2 іноземними орденами, а також медалями.
