Когелнічану (Kogălniceanu) Михайло (6.9.1817, Ясси, — 20.6.1891, Париж), румунський державний і політичний діяч, історик, письменник. Освіту завершив у Франції і Германії (1834—38). У 1843—1844 читав лекції з історії в Михайлівській академії (Молдова). Після придушення в Молдові революційного руху (травень 1848) жив в еміграції (Черновіци, до 1849). Написав роботу «Побажання національної партії Молдови», в якій пропонував програму буржуазно-демократичних перетворень і вимагав об'єднання Молдови і Валахиі в єдину Румунську державу. У 1860—61 очолював уряд Молдови; у 1863—65 глава уряду, а в 1876, 1877—1878 міністр закордонних справ Румунії. Здійснив ряд буржуазних реформ (у тому числі секуляризація церковних земель, аграрна реформа 1864 і ін.). Як міністр закордонних справ підписав (квітень 1877, напередодні російсько-турецької війни 1877—78) конвенцію про прохід росіян військ через Румунію, і 9(21) травня 1877 проголосив в палаті депутатів незалежність Румунії. З 1869 До. — член румунського Академічного суспільства, в 1887—90 президент Румунської академії. До. належать праці по історії, публікації архівних матеріалів («Літописи Молдавської держави», т. 1—3, 1845—52 і ін.), ряд новел, нарисів вдач («Втрачені ілюзії», 1841; «Фізіологія провінціала в Яссах», 1844, і ін.) і п'єс («Дві жінки проти одного чоловіка», 1840, і ін.) нескінчений соціальний роман «Тайни серця» (1850). До. видавав журнали «Дачия літераре» («Dacia literară», 1840) і «Пропеширя» («Propăşirea», 1844).
