Ковшова гідротурбіна, найбільш поширений різновид активних гідротурбін, що використовують кінетичну енергію потоку води. У 1889 американський інженер А. Пелтон отримав патент на До. р. Проточна частина До. р. складається з сопла, робочого колеса, каналу, що відводить. З напірного трубопроводу вода поступає через сопла на лопаті (ковши) робочого колеса по дотичній до кола, що проходить через середину ковша. На відміну від реактивних гідротурбін, До. р. не вимагають відсисаючої труби, а вода на лопаті робочого колеса поступає не безперервно, а лише при проходженні ними зони дії напірного струменя. Усередині сопла знаходиться голка, переміщенням якої регулюється площа вихідного перетину сопла, а, отже, і витрата потоку. Щоб уникнути гідравлічного удару в напірному трубопроводі і розгону агрегату при скиданнях з нього навантаження в процесі експлуатації в До. р. застосовують дефлектори (отклонітелі або відсікачі), які віджимають весь струмінь або частину її до периферії робочого колеса, і струмінь проходіт мимо лопатей. Число лопатей вибирається найменшим з умови відсутності проскакування часток напірного струменя між лопатями. Більшість До. р. має від 18 до 26 лопатей. До. р. виконуються як з горизонтальним, так і з вертикальним валом. Горизонтальні турбіни мають одне, два або три робітників колеса на одному валу і поодинці або по два сопла на кожне робоче колесо. Вертикальні турбіни виготовляються з одним робочим колесом і декількома соплами.
До. р. застосовуються при натисках вище за 500—600 м-код, найбільший використовуваний турбінами, що діють, натиск — близько 1800 м-код (ГЕС Рейсек в Австрії). У СРСР введені в експлуатацію До. р. потужністю по 54,6 Мвт на Татевськой ГЕС(гідроелектростанція) (натиск 569 м-коду ) .
Літ.: Едель Ю. В., Ковшові гідротурбіни, М. — Л., 1963.
