Кобринськая Наталія Іванівна (8.6.1855, Белелуї, нині Снятінського району івано-франківської області УРСР, —22.1.1920, р. Станіслав, нині Івано-Франківськ), українська письменниця, зачинає і організатор жіночого руху в Галіциі. У 1884 організувала в р. Станіславе «Товаріщество російських жінок». За допомогою І. Франке і О. Пчилки в 1887 видала альманах «Перший вток». У 1893—96 До. випустила три альманахи під назвою «Наша доля». У них містилися твори жінок-письменниць. У своїх кращих розповідях: «Ради шматка хліба» (1884), «Дух часу» (1887), «Вибірник» (1889), повести «Ядзя і Катруся» (1890). змальовувала важке життя галіцийського українського села, засуджувала станову кастовість, міщанське виховання жінок, створила оригінальні реалістичні образи. У 1914 виступила проти імперіалістичної війни.
Соч.: Вібранi оповiдання, Львiв, 1954; Вібранi твори. [Предісл. О. Н. Морозу], До., 1958.
Літ.: Історія української літератури, т. 1, До., 1954, с. 582—83.
