Книгообмін бібліотечний, передача творів друку в постійне користування з однієї бібліотеки в іншу. Розрізняють До. внутрішній і міжнародний. Внутрішній До. у СРСР отримав значний розвиток. Створені кнігообменниє фонди центральних, республіканських, обласних і деяких ін. бібліотек. Найбільшим фондом є Центральний кнігообменний фонд (ЦКФ) Державної бібліотеки СРСР ним. В. І. Леніна, що налічував в 1972 понад 3 млн. екземплярів У внутрішньосоюзному До. у 1972 брало участь більше 100 радянських бібліотек; кількість літератури, що щорік перерозподіляється, доходить до 1,4 млн. екземплярів. Обмін літературою між бібліотеками Радянського Союзу ведеться без грошових розрахунків.
За кордоном внутрішній До. поширений у Великобританії і США, де є крупні центри бібліотечного До. — Британський національний книжковий центр (BNBC) в Лондоні і Книгообмін Сполучених Штатів (USBE) у Вашингтоні. Остання установа працює за принципом самоокуповування, тому бібліотеки вимушені платити значні суми за отримувану від нього літературу.
Міжнародний До. ведеться на основі взаємовигідних двосторонніх і багатобічних міждержавних договорів, а також відповідно до угод, що укладаються безпосередньо між бібліотеками або науковими установами різних країн. Радянські наукові бібліотеки активно беруть участь в міжнародному До. (особливо Державна бібліотека СРСР ним. В. І. Леніна в Москві і Бібліотека АН(Академія наук) СРСР в Ленінграді). Щорік радянськими бібліотеками посилається за кордон понад 1 млн. екземплярів радянських книг і журналів; вступ іноземних видань обчислюється в 800—900 тис. екземплярів. Координацію роботи по міжнародному До. у СРСР здійснює Державна бібліотека СРСР ним. В. І. Леніна.
В деяких зарубіжних країнах діють національні центри міжнародного До. (наприклад, Бельгійська служба міжнародного книгообміну в Брюсселі). Із зарубіжних бібліотек в міжнародному До. найактивніше беруть участь Бібліотека конгресу у Вашингтоні і Бібліотека Британського музею в Лондоні.
